Сливове дерево

У листопаді 2008-го, буквально за декілька місяців до того, як я почала розсилати листи до видавництв, ми з чоловіком, за досить сумних обставин, втратили спільний бізнес. Це призвело нас до повного банкрутства і пошуків працевлаштування, вперше за двадцять шість років. То був дуже важкий час, але я не збиралася відмовлятися від своєї давньої мрії. Тож листування з видавництвами супроводжувалося перемовинами з адвокатами та хвилюванням щодо нашого майбутнього. Спочатку мені було відмовлено двічі з посиланням на завеликий обсяг роману (280 000 символів). Тож я впродовж десяти місяців скорочувала й переробляла текст, а тим часом тривали фінансові та юридичні баталії. Померла моя сестра, і я зовсім перестала писати. Та потім усвідомила, що зайшла надто далеко й не можу кинути все як є. Сама не знаю, як зуміла скоротити роман до прийнятного обсягу і продовжила пошуки агента. Приблизно в цей самий час ми зрозуміли, що доведеться продати будинок, у якому прожили двадцять років, і наступні сім місяців тривав косметичний ремонт, необхідний для того, щоб отримати якомога більшу суму. В січні 2011-го я вже отримала сімдесят дві відмови і вирішила зробити останню спробу. Саме вона виявилась успішною, і мій агент буквально за три тижні продав роман через два місяці після того, як було продано наш будинок. Тепер, оглядаючись назад, я розумію, що робота над романом і намагання його продати допомогли мені не збожеволіти в той важкий період.