Сливове дерево

Окрім родинних історій, в написанні «Сливового дерева» мені допомогло багато книг. Серед інших, «Німецький хлопчик» Вольфганга В. Е. Семюеля, його ж «Війна нашого дитинства: спогади про Другу світову війну» та «Спогади тисячолітньої жінки» Гізели Р. Мак-Брайд. Також я довірилася «Спогадам німецьких жінок про Третій рейх» Елісон Оуінгз. Аби зрозуміти союзницьку стратегію так званого килимового бомбардування, що являла собою навмисну та чітко сплановану кампанію знищення німецьких міст, у результаті якої було вбито понад 100 000 цивільного населення та перетворено на руїни тисячі помешкань, я прочитала: «Як зруйнувати місто: стратегія бомбардування та людські втрати Другої світової війни» Германа Нелла, «Серед мертвого міста: історія та моральні наслідки бомбардувань цивільного населення під час Другої світової війни в Німеччині та Японії» А. К. Ґрейлінга та «Вогонь» Георга Фрідріха. У цій книзі переказано історію бомбардування Гамбурга в липні 1943-го (операція «Гоморра»), в результаті якого загинуло близько 45 000 цивільних, і бомбардування Дрездена в лютому 1945-го, коли загинуло 135 000 людей. Усі зображені в романі сцени з життя простих містян у нацистській Німеччині взято мною з літературних джерел.

Для кращого розуміння того, що відбувалося з цивільними німцями та військовополоненими по закінченні війни я прочитала «Злочини та милосердя: доля цивільного населення під час окупації союзників по закінченні Другої світової війни» Джеймса Бака. Детальну інформацію про переслідування євреїв і те, що відбувалося в концентраційних таборах, я отримала, прочитавши «Ніч» Елі Візеля, «Очевидець Аушвіца» Філіппа Мюллера і «Наважуся свідчити» Віктора Клемперера.