Незвичайні пригоди Марко Поло

Нарешті вони причалили до великого і багатого острова Яви. Марко наказав знести хворих на берег і дати їм свіжих фруктів, яких безліч росло на побережжі.

На Яві володарював король, який нікому не сплачував данини. Жителі острова вели жваву торгівлю з купцями, що приїздили сюди з Маньї і Цайтума. Той, хто зважувався на далеку й небезпечну мандрівку, мав добрі прибутки.

Купці, що приїхали з Марко Поло, швидко ввійшли в стосунки з місцевими торговцями, вигідно продаючи їм свої товари. Ніколо й Мафіо поки що притримували свій крам, бажаючи придбати за нього коштовних каменів і перлів, яких було багато на інших островах.

Хворі, як і передбачав китайський лікар, швидко одужали. Через чотири тижні Марко Поло віддав наказ до подальшої подорожі.

Через тиждень мандрівники підплили до Малої Яви[19], острова восьми королівств. Саме настав період дощів з несприятливими вітрами, і венеціанці, проти власної волі, змушені були надовго затриматися тут.

Це був великий і надзвичайно багатий острів. Тут вирощували безліч всіляких прянощів, всюди височіли цілі ліси алое, чорного й сандалового дерева. Острів лежав так далеко на півдні, що звідси не було навіть видно північної зірки. На Малій Яві водились дикі слони, носороги, мавпи та інші звірі.

Королі Малої Яви визнавали над собою владу великого хана, але не сплачували йому ніякої данини. Вони знали, що їхній острів лежить надто далеко від Маньї, щоб хан послав до них війська.

Під час своєї вимушеної зупинки Марко Поло відвідав шість королівств і отримав для імператора багато дорогих і дивовижних подарунків.

В червні, липні й серпні безперестанку йшли дощі. Рослини так швидко росли, що людям здавалось, ніби вони піднімаються просто у них на очах, особливо у ті хвилини, коли між хмар проривалося сонце.

Мандрівники підпливли до королівства Самари, розташованого на північному узбережжі Яви, і там стали на якір, чекаючи попутного вітру, щоб вирушити до острова Цейлону. Сидіти весь час в каютах було важко, тому Марко Поло, підшукавши зручне місце на березі, наказав нап'ясти намети. Він дізнався, що недалеко від берега в горах живуть дикі племена, які пожирають своїх ворогів. Тому навколо табору було викопано глибокий рів, який обома кінцями виходив у море, в дно рову вбито гострі паколи і через кожні сто кроків споруджено невеличкі дерев'яні укріплення.

З жителями прибережних селищ мандрівники жили в цілковитій згоді, оскільки Марко суворо заборонив кривдити голих темношкірих туземців, якщо вони не виявлятимуть ворожості. Мисливці приносили їм у табір дичину, забиту списами або стрілами, рибалки — найкращу рибу, зловлену в річках і в морі, жінки постачали їх вином, фруктами та кокосовими горіхами завбільшки з людську голову.