Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів

Згідно з указом Президента України “Про заходи щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод” від 18 лютого 2002 р. серед пріоритетних напрямів діяльності правоохоронних органів названо боротьбу з організованою злочинністю та тероризмом. А у ст. 6 Закону України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” серед основних напрямів боротьби з організованою злочинністю названо протидію використанню учасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах ЗМІ.

Міжнародний тероризм і організована злочинність набувають загрозливих масштабів і для країн СНД, про що було зазначено під час зустрічі делегацій МВС України, Білорусі, Молдови та Росії у 2003 році. Учасники зустрічі наголосили, що для протидії цим небезпечним явищам на сьогодні одного лише інформаційного обміну замало. Необхідно створити таку систему заходів, котра забезпечувала б тактичну перевагу правоохоронних органів над злочинцями. Також потрібні нетрадиційні форми і методи оперативно-розшукової роботи. У зв’язку з можливістю використання кримінальними структурами ЗМІ як каналів поширення зашифрованих повідомлень криптологія та стеганографія мають набути особливого значення в діяльності правоохоронних органів України, що покликані протидіяти сучасній організованій злочинності. Хоча справедливо зазначити, що і досі в окремих працях учених-криміналістів конспірація спілкування між членами організованих злочинних угруповань розглядається на рівні використання кримінального жаргону, шифрів, паролів, сигналів тощо; у підручниках з криміналістики криптографія або тайнопис розглядається як прихований текст, виконаний на папері з допомогою “симпатичного чорнила” (розчинів лікарських речовин — аспірину, нашатирного спирту; продуктів харчування — молока, соку овочів і фруктів; виділень людини — слини, сечі тощо), а також лист, виконаний з допомогою різних знаків (малюнки, цифри, літери). Можливості використання злочинцями інформаційних технологій для створення таємних комунікаційних систем не розглядаються. Можемо лише констатувати, що у вітчизняній криміналістиці питання виявлення та розшифрування таємних комунікацій між злочинцями залишаються на рівні ХІХ століття.