Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Современная русская и зарубежная проза » Франческа. Володарка офіцерського жетона
Франческа. Володарка офіцерського жетона - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Франческа. Володарка офіцерського жетона

Электронная книга - «Франческа. Володарка офіцерського жетона». Краткое содержание книги:

Франческа повертається! Командний центр управління польотами НАСА чекає ще більше пригод та викликів. Джорджіо та Франческа стають героями власної бондіани, разом рятують світ й одне одного, отримують офіцерські звання та дізнаються, як правильно закручувати гайки. Нова книжка Доржа Бату — це невигадані історії про дружбу, любов, толерантність, бійки, афери, спецоперації і навіть смерть. А також про те, що робота в команді — це не лише вміння добре робити свою справу, а й бути поруч у потрібний момент.
1 ... 157 158 159 160 161 162 163 164 165 ... 192
Перейти на страницу:

— Нортоне? — запитально глянув полковник.

— Але є правила…

— Покажіть!

— Ніде не можна з рідиною!

— Ми п’ємо каву під час обрахунків. Ми так звикли і без цього не можемо. У Г’юстоні, у ЦУП спокійно п’ють каву за всіма пультами. У Центрі Кеннеді також! — сказав я.

— Але в нас на control tower[80]…

— Ми не диспетчери польотів, і ми не в control tower! — обізвалася Франческа.

— А ви могли би дозволити пити каву, скажімо, із закритих стаканчиків? — запропонував я компроміс.

— Дзуськи! Джорджіо, твоя улюблена чашка, яку тобі подарувала Ярина, має кришку? Ні! Моя чашка теж без кришки, і, взагалі, я ненавиджу ці посудини з кришками!

— Може, ви б дозволили тільки цим двом, — Ґвінн мотнув головою в наш бік, — пити каву так, як вони звикли?

— Що значить «цим двом»?! — знов обурилася Франческа. — А офіцер Баррел? А професор Рассел? А Трейсі? Що це за дискримінація?!

— Нортоне? — знов запитав полковник.

— Та добре, я можу скасувати розпорядження, але тільки під їхню відповідальність, — вичавив Нортон, мабуть, уже триста разів пожалкувавши про свою пересторогу.

— Ви чули капітана Нортона, юна леді? — іронічно звернувся до Франчески полковник. — Ви перемогли!

— Я вам не «юна леді»! — відрубала Франческа. — Якщо ви не перестанете до мене звертатися в подібному тоні, то я звертатимусь до вас «старий джентльмен»!

— Я не старий! — образився командир.

— А я не школярка!

Полковник похитав головою і всміхнувся.

— Гаразд, я зрозумів! — і пробурмотів під ніс: — Попереджав же мене Френкі…

— Вітаю, Франческо Маріє Анджеліно Адамс! — я потис напарниці руку. — Ти виграла цю війну!

— Не я, а ми всі. Я піду по каву!

— God bless America!

* * *

— Джорджіо, підійди, будь ласка, на центральний КПП. Тут для тебе чемодан… — бубонів у слухавку Льолєк.

— Чемо… що?

— Чемодан.

— Маковскі, це точно мені?

— Джорджіо, у нас інших Васильєвих нема.

— Дивно.

— Дивно, що нема?

— Дивно, що чемодан.

— Важкий, — гигикнув Маковскі.

Якщо вам зранку принесли на роботу валізу, а вона не ваша — тікайте. Бо нічого доброго в тій валізі, принаймні для вас, немає.

— Це тобі! — Маковскі очима вказав на здоровезний синій Samsonite, що стояв у кутку.

Я підійшов. Це був велетенських розмірів чемоданисько, в який, напевно, можна було запхнути й мене.

На чемодані висіла табличка компанії SW Airlines. На табличці було написано: «A. «G». Vasiliev» і адреса авіабази. І більше нічого.

— Твій?

— Уперше бачу.

— Але тут твоє ім’я!

— Не зовсім. Що таке «G»?

— «Giorgio», caro mio! — Франчесчиним тоном проголосив Маковскі.

— Значить, це той, хто знає мене тут. Хтось із місцевих.

— Але хто? І на хріна тобі чемодан?

— Може, це якась підстава? Бомба?

При слові «бомба» Маковскі скривився — йому явно не сподобалося це припущення.

— Перш ніж пропустити цей чемодан на територію бази, я мушу його оглянути. Ти не проти?

— А чого я мав би бути проти?! Він же не мій.

— Там твоє ім’я!

— То й що? На паркані теж моє ім’я можна написати, але не значить, що це мій паркан!

— Ну, якщо…

— Відкривай скоріше!

Маковскі надів латексні рукавички й насилу затяг валізу на металевий стіл для огляду. Підійшов до детектора, що стояв у кутку, дістав два папірчики й обтер ними всю валізу, особливо приділяючи увагу замкам та ручкам. Потім знову підійшов до апарата й заклав ці папірчики в аналізатор. На детекторі засвітився зелений вогник.

— Зелена лампочка означає, що слідів вибухівки на сумці немає, — пояснив сержант.

— Милостивий Будда! — саркастично зауважив я.

— ОК, продовжимо!

Тим часом на КПП підійшла і вже визирала з-за мого плеча допитлива Франческа. Крім неї, за нами зібралася вся зміна охорони центрального КПП — восьмеро солдатів.

Льолєк одним рухом розстібнув блискавку, відкинув кришку й закляк на місці. Франческа зойкнула. Вартові щось приглушено зашепотіли. У мене повільно почала від’їжджати щелепа.

— Якого біса…

вернуться

80

Диспетчерська вежа аеродрому.

1 ... 157 158 159 160 161 162 163 164 165 ... 192
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)