Десяте Правило Чарівника, або Фантом
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Десяте Правило Чарівника, або Фантом». Краткое содержание книги:
І одного разу страшне дійсно сталося. Келен Амнелл, дружина легендарного Річарда Сайфера, лорда Рала, Шукача Істини, прокинулася, не пам'ятаючи нічого, крім свого імені.
Відтепер вона — найнебезпечніша з усіх людей, та, від кого залежить — бути чи не бути цьому світу. І щоб врятувати її і не допустити прийдешнього Хаосу, Мороку і Безумства, Річарду належить серед незліченних небезпек пізнати самі темні таємниці Десятого Правил Чарівника …
Ша сказала йому тоді, що вона вірить в нього, і все інше в точності так, як за допомогою Сильфіди йому передав Барах. Тепер він вважав, що ці дивні особливості промови були просто особливостями мови Мерехтливої в ночі — можливо, це так і було, але Барах навмисне використовував у точності ті ж самі слова.
Шота теж використовувала ці самі слова, — чи навмисно або просто не знаючи про їх походження — безсумнівно для того, щоб допомогти йому, нагадавши йому слова Ша. Ймовірно, вона не розуміла дійсну причину, яка змусила її вимовити ці слова, які пролунали лише завдяки її здібностям, але призначенням цих слів було змусити його думати. Змусити його згадати. Мабуть, тільки через жахливе видіння Річарда про Келен, яка спостерігає за його стратою, він не пов'язав слова Шоти з тими ж самими словами, які він почув кількома роками раніше від Мерехтливої в ночі. Те видіння просто заступило все інше.
Річард прислухався до звуків вечірнього лісу, скрекоту комах, шелесту листя на вітрі, до далекого пересмішника, і в його свідомості стали виникати інші спогади. Мерехтлива в ночі, Ша, назвала його по імені, хоча вони не були знайомі. Він вважав, що Мерехтлива в ночі, можливо, просто підслухала ім'я, бо перебувала на поясі Келен у флакончику. Чи, можливо, вона вже знала його ім'я.
Очі Річарда відкрилися так широко, наскільки можливо, коли він згадав ще дещо. Він запитав Мерехтливу в ночі, чому Даркен Рал хоче вбити і його, тільки тому, що він допомагав Келен або чи була ще й інша причина.
Ша підлетіла ближче і запитала:
— Інша причина? Секрети?
Секрети.
Річард скочив на ноги і голосно скрикнув, приголомшений здогадкою. Не зумівши придушити наступний крик, він здавив голову між зап'ястями.
— Я зрозумів! Добрі духи, я зрозумів!
Секрети.
Річард вирішив тоді, що Мерехтлива в ночі знала про ікло, яке було заховане у Річарда під сорочкою, але вона мала на увазі зовсім інше. Це не мало ніякого відношення до того ікла. Ша запитала його про щось зовсім інше. Вона давала йому перший шанс знайти секретну книгу, яку залишив для нього Барах.
Але було ще занадто рано. Річард ще не був готовий.
Тоді Річард теж провалив випробування Бараха. Тієї ночі, він вперше не пройшов випробування, влаштоване йому Мерехтливою в ночі. Однак, Барах, ймовірно, не міг знати, коли Річард буде готовий. У нього повинен був бути спосіб час від часу перевіряти його. Шота сказала, що тільки тому, що Барах подбав, щоб Річард народився з Даром, ще не значило, що він піде по правильному шляху.
Барах залишив йому свободу дій — і тому Барах повинен був час від часу піддавати перевірці народженого з Даром, щоб з'ясувати, чи навчився той ним користуватися, щоб зробити те, що повинно було здійснитися. Річард задумався, скільки інших подій, які трапилися в його житті, були справою рук Бараха. Зараз він не мав поняття як дізнатися відповідь на це питання.
Він точно знав, що коли Сильфіда сказала, що він не пройшов випробування, ця невдача була, щонайменше, другою невдачею. Випробування Сильфіди було запасним випробуванням, повторним, що дало Річарду можливість навчитися більшому. Після того, як він отримав можливість зрозуміти, ким він є насправді.
Секрети.
Річард відчував, що його голова ось-ось вибухне від сили, вкладеної в це розуміння. Всі переживання, які він коли-небудь відчував, здавалося, тіснилися всередині його єства, наповнювали його хвилюванням і занепокоєнням. Він кинувся на кам'яний настил, схопившись руками за краї отвору так міцно, що на них зблідли суглоби.
— Сильфіда! Вернися! Я знаю, що мав на увазі Барах! Я зрозумів! Сильфідо!
У холодному, сріблястому місячному світлі, всього в декількох дюймах від нього знизу піднялася металева рідина, на поверхні якої став проявлятися бездоганний вигляд Сильфіди. Це було неможливо красива картина, в якій, плавно спотворюючись, відбивалися дерева, гілки яких хиталися від вітру, і його власне обличчя.
Сильфіда повільно посміхнулася.
— Господар, Ви хочете змінити вашу відповідь?
Річарду хотілося цілувати ртутний вигляд.
— Так.
Сильфіда схилила голову на бік.
— Так що ж, Господарю, Ви хочете мені повідомити?
— Мерехтлива в ночі сказала мені це раніше. А зовсім не Шота.