Потопельник у рожевих рукавичках
- Автор: Котовський Андрій
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Арій
- ISBN: 978-966-498-516-8
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Потопельник у рожевих рукавичках». Краткое содержание книги:
Серед шанувальників класичного детективу однією з улюблених героїнь, поза сумнівами, є міс Марпл безсмертної Агати Крісті. І ось, нарешті, в сучасній Україні у неї з’явилася молодша сестра.
Ця книга — справжній детектив. Без втручання потойбічних сил, без розпливчастих припущень. Герої та антигерої «Потопельника у рожевих рукавичках» та «Кота без чобіт» живуть серед нас, тут і зараз. І розв’язати ребус злочину можна лише за допомогою власного розуму та сміливості.
Ігор виголосив свою сентенцію без наполягання, й подався шукати Зайця, придумавши якісь господарські справи. Лобода із мовчазним запитанням подивилася на Лесечку. Що там насправді між Ліною і її батьком, як дідусь ставиться до онука?
Коли Лобода згадала Зайцеві про книжкові сторінки, які випадково побачила в смітнику, він перепитав: «то їх було надірвано саме так, як сьогодні зробив цей типус?»
Зі сторінками вийшло ось як. Увечері тривожної неділі, вже потому, як пішов капітан, продемонструвавши всім книжку, що дивним чином опинилася у правденківській майстерні, Соломія, витрушуючи попіл з бляшанки у жовтий мішок для сухого сміття, побачила в мішку два легко зім’яті аркуші. Саме з трактату дешевого чаклунства. Розправила, і зауважила, що обидва боки кожного мали однаковісіньки обережні горизонтальні прориви.
А нині, коли батько Ліни, Степан Петрович, збирався покинути «вертеп», він відкрив свою сумку, перекинуту через плече, заторможено дістав якусь газету, нащось відірвав її першу сторінку, і повільно скалічив краї. Легко пожмакав аркуш, мовчки підійшов до жовтого мішка, й по-господарськи вкинув папір туди.
— Та збіг цей ні до чого. Звичка по-особливому надривати папірці й викидати їх — дивакувата, явно нервова. Та буває ж і таке. А те, що вони опинилися в нашому смітнику, так суворий батько, напевне, регулярно приїздить проконтролювати дочку, коли вона гостює тут. Може, й справді книжка його, і зі сторінками саме він бавився. Але що це мало б до нашої справи?
— Ага, ти забула, знайшлася не просто чужа книга, а дощенту мокра. Під дахом сухої майстерні. Дощ валив у неділю лише під ранок. Хіба би цей голомозий приперся саме тоді, й не озиваючись, шастав, де хотів, а потім просто пішов собі, й ніхто з нас його не бачив. Або хтось бачив, і цей хтось мовчить… Проте, й справді, навіть якщо такий візит був, це не стосується вбивства на березі.
Розділ 11
Аутизм — це крайня форма самоізоляції. Крім інших причин, може бути пов’язаний з мутацією гена. В деяких країнах аутистів називають «діти дощу».