Діаболік

Посмішка Матері-Засновниці потьмяніла.

— Мабуть, не варто. Можливо, вам слід відпочити перед нашою наступною розмовою і відновити сили після довгої подорожі.

Підтекст слів був зрозумілим: Сутера ну Імпірінс тут не як рівня або гість, вона тут задля того, щоб надавати послуги. Хоч Пані Імпірінс і любила свою стареньку Церемоніймейстера Етикету, Мати-Засновниця втомилася слухати її розповіді про себе.

Церемоніймейстер Етикету згадала своє місце. Вона підняла підборіддя, демонструючи гордість і професіоналізм.

— Не може бути й мови про відпочинок, доки я не побачу Сайдонію і не зрозумію, із чим нам доведеться працювати. Ви не покличете її... — вона перевела погляд на мене й одразу замовкла.

Я дивилася їй прямо у вічі, а Мати-Засновниця розважалася, спостерігаючи, як старенька Церемоніймейстер Етикету намагається зрозуміти, хто я така. Було очевидно, що я — не Служниця, але й аж ніяк не Сайдонія Імпірінс.

— Що це за істота? — запитала Сутера.

— Це Немезіда, — відповіла Мати-Засновниця.

Очі Сутери звузилися, поки вона намагалася пов’язати ім’я з видом відомих їй істот. Я не відводила очей, бо Мати-Засновниця розповідала, що жителі Свавільного Пустища знають про існування Діаболіків, але для них ми — туманний, страшний міф. Їм були невідомі правила іменування або особливості нашого зовнішнього вигляду, тож Сутера не повинна була здогадатися, чим я є насправді.

Мати-Засновниця знову заговорила, відволікаючи Сутеру від її роздумів.

— Це улюблениця й близька подруга моєї дочки. Сайдонія... — на хвилину вона замислилася над тим, як правильно охарактеризувати її. — Це вередливе дитя, схильне до дивацтв.

— Я вимуштрую її й позбавлю цієї згубної звички.

— На жаль, у вас нічого не вийде. Сайдонія не схожа на мене. Вона сором’язлива, але при цьому дуже вперта. Ви будете вчити Немезіду.

— Немезіду? — спантеличено перепитала Сутера.

— Ви будете вчити Немезіду разом із Сайдонією.

— Її? — запитала Церемоніймейстер Етикету, намагаючись зрозуміти, що це означає. — Сенатор також цього бажає?

— Бажання мого чоловіка не мають значення. Він довірив вирішення цього питання мені. А моє бажання вам відомо. Ви будете навчати їх обох.

Мати-Засновниця пильно поглянула на мене: нас об’єднувала спільна страшна таємниця. Сутера ну Імпірінс вірно служила цій родині, більше того, вона була дружиною молодшого Намісника короля на місяці в сусідній системі. Вона не становила загрози, і їй можна було довірити маленьку таємницю на зразок існування дивного гуманоїда в домі господині...

Але не могло бути й мови про те, щоб розповісти їй про намір відправити мене як заручницю до Імператора замість Сайдонії. Це безпосередня непокора родині Домітріан. Це — державна зрада.

Церемоніймейстер Етикету ніколи не повинна про це дізнатися.