Сіль для моря, або Білий Кит

— Зовсім не по-дурному, — знизала Ліза плечима. Що тут такого? Було б цікаво. Це не схоже на звичайні побачення з книжок і фільмів. Хоча Кит і так був дуже незвичайний. Дівчина взяла до рук чашку і машинально зробила ковток, відкривши наступне повідомлення.

— …і поцілувати.

Тепла й геть несмачна нудотно-солодка рідина прослизнула горлом, а Лізу наче пронизало струмом. Вона на автоматі закрила кришку ноутбука, навіть нічого не відписавши. «Поцілувати». Яке коротке слово, але скільки в ньому всього. Вона ні з ким ніколи не цілувалася. А коли бачила поцілунки в кіно чи в мультфільмі — завжди відверталась або ж заплющувала очі. Вона опустила ноутбук на підлогу і розтягнулася на ліжку. Замружила очі. Кит хоче її поцілувати. У животі щось знову залоскотало. Ліза накрила зашаріле обличчя подушкою. Вона теж хотіла, щоб він її поцілував…

Дівчина відсунула ноутбук і стала збиратися. Надягла купальник, зверху натягла довгу футболку до колін, взула шльопанці, склала до наплічника пакет із печивом і пляшку коли. Спустилася сходами, пройшла повз кімнату батьків і на секунду притиснулася вухом до дверей. За ними було тихо. Ліза перевела погляд на підлогу — маминих капців не було — отже, вона вдома. Дівчина нагнулась і за­зирнула в шпарину. Мама сиділа на ліжку з книжкою. На носі — окуляри, одна рука на сторінці, друга — тримає горнятко. Можна навіть не заходити — коли мама читала, вона не помічала нічого й нікого, хоч ходи на голові. Все-таки­ книжка — корисна штука, особливо для мам.

Ліза зайшла до кухні і прочинила холодильник. Велика каструля з холодником. Суп не спокушав. Сковорідка з пловом. Теж холодним. Хоча тато міг їсти його й таким. Він узагалі був усеїдним. Навіть якось втоптав чотири голубці, коли вони були ще в процесі приготування, щоправда, жалівся, що вони були затвердими, і довго сміявся, коли дізнався, що фарш у рисі виявився геть сирим. Але вона не тато. Їй треба або гаряче й готове, або щось таке, що не потребує плити чи мікрохвильовки. Дівчина відсунула шухляду і витягла копчений сир косичкою, принюхалась і відкусила шматок. Сир зник надто швидко, Ліза навіть на мить злякалася, чи не болітиме ввечері живіт, але потім вирішила запити все колою — та все перетравить. А жувати часу не було — дощ пропустить. Дівчина витерла руки рушником і вийшла з дому.