Київські контури. Вибрані вірші
- Автор: Могильний Аттила
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 978-617-585-046-6
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Київські контури. Вибрані вірші». Краткое содержание книги:
До вибраного Аттили Могильного (1963—2008) — династійного київського поета, одного з найталановитіших представників покоління «вісімдесятників» — увійшов майже увесь його поетичний доробок — вірші зі збірок «Турмани над дахами» (1987) та «Обриси міста» (1991), а також розділ непублікованих віршів «Поезії з течки «Цинамон».
Перейти на страницу:
ДАЛЕКЕ
Цикл
1. «Корови ідуть крізь сонце…»
Корови ідуть крізь сонце,
і від золотого лева
у них —
золотаві очі
і молоко золоте:
Вої в гострих шоломах
слухають пісню меду
луки тугі на плечах —
як вигнуті роги биків
Летить джміль
наче змій —
покотилося теля,
мов котигорошок
А мальви цвітуть
мальовано
2. «Були дерева тужаві…»
Були дерева тужаві
а ночі — імлаві
була тихою зоря
надвечірня:
ішли волхви —
стали
ішли князі —
стали
і варяги ішли —
стали:
а сурма сурмить
заливається
3. «Садом ідеш струнка…»
Садом ідеш струнка
Голоси відпливають
і вже тільки човни
гострі носи свої спрямували
в багрянець неба
і сині отари хвиль
Ще куряться руїни Трої:
радій вродлива —
пливе твій князь
весь у вогні золотому
Ясні дими
вдалині
4. «Літо, тепло і літепло…»
Літо, тепло і літепло —
скільки вже часу
витекло,
скільки в зорі, на світанні
стято з плеча,
на льоту
Липень і липам —
ліпо,
а ліпо ж чи буде, браття,
нам на мечах стояти
пліч-о-пліч на Дону
Скачуть мої куряни —
курява, кров і рани —
плачуть курви на вежах —
скаче мій курський полк
Волиться —
не зневолиться:
там, де туркоче горлиця,
через тисячоліття
скаче мій курський полк
5. «Яблуні — білі-білі…»
Яблуні — білі-білі
білий світ — білий-білий —
як ти ідеш полельом,
білою ланею,
в білім
Поволі-полельом
павою, ланею — лелія,
лелія снігова
6. «Це буде містика і дим…»
Це буде містика і дим
важкий і сизий,
що над нами
пливе тягучими ключами
і вічним змієм молодим
А далі буде яв і сон
який усіх їх
заколише
за вежі ввійде тихше й тихше
і переріже гарнізон
А потім буде тінь і сад
і сонця золото
і слава
і в дів — прозорі покривала,
і жодного шляху назад
ПРИГОДА
Цикл
1. «Пішли отари попасом…»
Пішли отари попасом,
вже й не отари, а курява,
а де була курява —
там сніг нині
Пішли коники ступою —
перса твої разкрилися —
два пуп’янки, два човники,
дві лакоминки,
а все ж —
сніг нині
Пішли яструби перевальцем
стала мене туга переймати,
стріли мене твої очі —
два ягнятка голубенькі,
кажуть:
— Сніг нині
2. «Королева-королівна…»
Королева-королівна —
то ласкава, а то — грізна
Ой, Див Ладо —
сніг іде
Королева очки мружить —
її неї груди — наче мури
Ой, Див Ладо —
сніг іде
Хлопці — наче вірні леви
коло тої королеви
Ой, Див Ладо —
сніг іде
А від тої королівни
тільки снігу по коліна
Ой, Див Ладо —
кров піде
3. «Вийду я на гору походжати…»
Вийду я на гору походжати,
вийду собі свистати,
вийду ватагу скликати:
Перейти на страницу: