Серце Змії через 200 років
- Автор: Розов Александр Александрович Rozoff
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Серце Змії через 200 років». Краткое содержание книги:
4 жовтня 1957 р. було запущено перший штучний супутник Землі. Людство вступило в космічну еру. А в 1958 р. Іван Єфремов видав фантастичне оповідання «Серце змії», про зустріч двох зорельотів, земного та інопланетного в далекому космосі. За 50 років, проґрес зробив крок вперед, але проблеми, поставлені Єфремовим, не втратили актуальність. Зараз ми можемо подивитися на них ширше, ніж було можливо в його час.
Ось тепер можна починати. Час дії — кінець XXII століття нової ери (за старим стилем), або початок III століття космічної ери (за новим стилем). Місце дії — околиці зірки Серце Змії (Cor Serpentis), приблизно 75 світлових років від Землі (Терра).
— Іще, Бос, теж стосовно біолоґії. Скафандри зняти можна? Система дозволяє.
— Система… — пробурчав капітан, — система не розрахована на таких бовдурів, як ви. Я ще не дивився уважно повний відеозвіт, але упевнений, що там вистачає витівок.
— Але ж Бос…
— Що?
— Вислухай, будь ласка, мої арґументи. По-перше, з тієї миті, як ми розкрили шоломи, пройшло вже три години, і жодних проблем не виникло, по-друге, у скафандрах швидше втомлюєшся, а це неґативно впливає на виконання проґрами, по-третє…
Товстун торкнув Фроя за плече і жестом запропонував пройтися. Упевнившись, що їх не чують, він запитав:
— Флеш, коли ми відчіплювали трал, ти не заглядав всередину цієї… споруди?
— Ні. Мені якось навіть у голову не прийшло.
— Я встиг заглянути. Це справді гніздо. Там, усередині, кладка.
— Кладка? — перепитав Фрой.
— Кілька великих ікринок, приліплених до стінок, — пояснив Товстун, — Потім покажу запис з камер на шоломі. Але хай це поки буде між нами.
— Ти не хочеш, щоб дівчата знали?
— Вважаю за краще сказати їм пізніше. Я побоююся, що зараз вони сприймуть це занадто емоційно. Їм може здатися, що ми маємо справу з проявом розуму. Я не думаю, що шестиніжки розумні, скоріш, я впевнений у зворотному. Знаєш, багато істот інстинктивно утворюють пари, будують гнізда і спільно захищають потомство. Але…
— …Але це робить їх занадто схожими на нас, — договорив Фрой. — Ти маєш рацію, партнере.
Окт коротко блимнув тьмяно-зеленими плямами — еквівалент дружньої посмішки.
— Агов, хлоп’ята, про що ви там секретничаєте? — крикнула Айра.
— Про жінок, зрозуміло! — крикнув у відповідь Фрой, — А ти сумнівалася?
— Ні хвилини не сумнівалася. А як щодо того, щоб зайнятися ґеолоґією? Тобто, якщо, звичайно, ви не вважаєте, що довбати цю мальовничу скелю мають дівчата, поки хлопці про них плещуть язиками.
Товстун розсміявся серією яскравих зиґзаґів, і тихенько штовхнув Фроя в бік.
— Ходім, партнере. У нас ще купа справ, вірно?
8. ДВА ПІФАҐОРИ Й ОДИН ЕТИЛОВИЙ СПИРТ
Зворотна дорога пройшла у безперервних суперечках навколо майбутнього місця базування. Дівчата хором вимагали: одна — пляж біля лазурного моря, пальми й верблюдів, інша — гарячі термальні джерела, моховиті камені та співаючих комах. Фрой нагадав, що на пляжі експедиція вже була, а верблюдів на цю планету ще не завезли, як, утім, і пальми. Товстун, не відриваючись від керма, додав, що термальні джерела не проблема, їх скільки завгодно в квадратах 3J5-X і 8Е2-C, але до них додаються постійно діючі вулкани на відстані близько кілометра.
Наступними варіантами були: у однієї — річка з водоспадом у мальовничому хвойному лісі, у іншої — озеро, оточене квітучими високогірними лугами. При слові «річка» Фрой і Товстун хором видали стогін, а потім повідомили, що тут немає ні хвойних, ні квіткових рослин, і не буде, доки хто-небудь не займеться декоративним сільським господарством.
Після цих невтішних повідомлень, дівчата почали буянити, барабанити кулаками і клішнями по кришках контейнерів, вимагати складання дефектної відомості й заміни планети на нову, таку, що відповідала б загальноприйнятим стандартам якості.
Абсолютно несподівано Фрой ткнув пальцем в екран і спокійно запитав:
— Як щодо ось такої місцини для нашого маленького готелю?
— Гм, — сказала Айра, — Вода, напевно, холодна, хоча…
— Зелені замало, — додала Стріла, — Але взагалі-то…
А Товстун просто кивнув очима.
Завдяки цій знахідці, Фрой мав можливість через кілька хвилин відрапортувати:
— Бос, ми вибрали місце для базового табору. Погоджуєш?
— Стоп, — сказав Гольм, — Спільного з октами, я правильно зрозумів?
— Ну, так, природно.
— Тоді, мабуть, треба запитати думку їхнього капітана.
— Наш капітан залишив це на розсуд експедиції, — проінформував Товстун.
— Зрозуміло. І що ви вибрали?
— Квадрат 4D9-і. Тут…
…Тут через кам’янисте плато, підняте на два з гаком кілометри над рівнем моря, протікав швидкий повноводний струмок, що брав початок на краю високогірного льодовика. Багато віків тому його русло перегородив обвал, і вода, обтікаючи природну греблю, промила у скельній породі широку трикутну затоку. Місцева флора й фауна ще слабо освоїлася в порівняно жорсткому кліматі високих передгір’їв, так що по берегах росли лише кущисті синюваті лишайники, а у воді мешкали тільки грушоподібні колонії водоростей і дрібні напівпрозорі істоти, що нагадують террянських прісноводих креветок.