Корабель шаленців. Нариси з культури несамовитості, глупоти і безрозсудства

Повабну теорію запропонував і Джон Лок, стверджуючи, що знання є результатом асоціації ідей, а ті беруть свій початок від чуттєвого сприйняття. Хибне знання (сюди можна зарахувати і шаленство) є неправильною асоціацією ідей, призводячи до плутаного мислення. Утім, Лок розрізняє, приміром, божевілля й ідіотизм: безумці неоковирно співвідносять ідеї, виголошуючи неправильні судження, а ідіоти позбавлені можливості судити взагалі. Ця думка неабияк вплинула на європейське Просвітництво в його визначенні шаленства. Позбавитися шаленства можна було через відмову від так званого нерегулярного мислення, бо думати неправильно — це безумство. Впродовж кількох століть напади на «неправильні» ідеї та переконання були типовим способом соціально-політичного життя. Ярлик «неправильності» вішали на соціалізм, фемінізм, сексуальну розбещеність тощо. Наприклад, хід думок багатьох британських суфражисток розцінювали як «істерику», і це давало привід говорити про їхню неосудність.

Глупота (мається на увазі цілий комплекс дотичних до шаленства різноманітних форм чуттєвості, образності й мислення), що витала в повітрі ще з часів Середньовіччя, поволі розвіялася раціональним і матеріалістичним вихором. Надалі її було затавровано й у філософській школі Християна Вольфа як усуціль заплутану, шкідливу та недоступну істині царину. Вся реальність віднині підпадає під емпіричні та раціональні моделі мислення. Відтепер щонайменші прояви шаленства мусять «зазнати вигнання».

Класична новочасна епоха була відома як доба розуму. Жоден період, не втомлювався наголошувати Фуко, не був таким нечулим до пафосу шаленства. Власне, воно стало своєрідним сподом розуму, порожнім і беззмістовним, певною заперечливою формою буття. Натомість розум стає чи не єдиним засобом виправлення і визначення шаленства.

Саме за тих часів почали впроваджувати ізоляцію, подібно до того як у Середньовіччі практикувалося відлучення прокажених від соціуму. Проте тоді шаленець був іще звичною для людей персоною, хоч і нагадував якогось прибульця з іншого світу. Тепер його поведінку співвідносять із нормами поведінки окремої людини в межах співтовариства. Зрозуміло, що ізоляція не була найпершою спробою обмежити шал у різних його хворобливих виявах у стінах шпиталів. Утім, тепер тільки так оформлювалося офіційне визнання шаленців правопорушниками. Зрештою, саме тоді світська міська влада починає цікавитися психіатричною справою. Юридичні акти містять пункти, де перелічено заходи, які належить застосовувати залежно від виду хвороби.