Нарис загальної історії
- Автор: Жан Башлер
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: Ніка-Центр
- ISBN: 966-521-338-5
- Жанр: История
Электронная книга - «Нарис загальної історії». Краткое содержание книги:
Розрахована на вчених — істориків, соціологів, політологів, а також на студентів зазначених спеціальностей.
Економістська інверсія рівноцінна тому, що видові та його представникам приписують скупість і здирництво як найвищу ціль. Якщо висновок і ситуація сприймаються як абсурдні, то чого слід очікувати? Раціональне розв’язання лежить у етичній площині й полягає в тому, щоб триматися правильної позиції — гарне життя має визначати і обмежувати потреби, які слід прагнути покривати ресурсами такого ж самого обсягу, — завдяки свідомому особистому вибору. Інакше розв’язання потребуватиме використання ідеології та викриття капіталізму. Оскільки капіталізм складається з трьох окремих шарів детермінантів, ідеологія може піднятися на три ступеня різкості. Перший таврує капіталізм, заснований на власності, як крадіжку, капіталізм, заснований на ринку, як сліпу й ірраціональну долю, а капіталізм, заснований на ініціативі, як хижацтво. Другий ступінь змішує його з багном як жахливий прояв науки, наслідки якого не піддаються контролю, і техніки — такої, що закріпачує й отупляє. Останній ступінь ненавидить його як антицивілізацію та руйнівника звичаїв. Усі ці ступені смертельні для демократії, якщо до влади приходять ідеологи, що в демократії малоймовірно.
Наукова раціоналізація
Доречно було б провести лінію розмежування між наукою як способом пізнання та науками, які виникають від застосування цього способу до галузей реального. Наук існує багато, тому що реальне має вигляд нашарування рівнів дійсності, і науки змінюються, оскільки сприйняття цього нашарування змінюється мірою прогресу наук. Неможливо виключати, що якась єдина наука дасть змогу пізнати все реальне: у такому разі наука буде і способом, і його застосуванням. А поки що потрібно погодитися з розподілом реального на три головні царини: фізичний світ, живий світ і світ людей. Кожну з цих царин досліджує незмірна й перемінлива кількість наук залежно від того, може та чи та проблематика вирізнити частину або аспект світу і знайти в ньому його власну раціональність. Хоча наука народилася в Європі, вона має загальну цінність. Походить вона від культури, але після створення її можуть прийняти будь-де. Питання ставиться про її зародження в Європі та про можливість прив’язати її до європейських особливостей.
Наука відсутня в усіх культурних ареалах, за винятком одного — європейського, де вона актуалізувалася вперше за елліністичної доби з III ст. до н.е., зникла близько II ст. н.е. за Римської імперії та актуалізувалося вдруге — здається, вже по-справжньому — в Європі в першій третині XVII ст. Проте вона не зазнає якогось перетворення в пізнавальних можливостях людини. Вона мобілізує ті ж самі здібності, що й інші способи пізнання, але використовує їх інакше. Вона була готова до вжитку від самого початку, хоча більшість людей ніколи до неї не вдавалися й навіть ніколи не підозрювали про її існування. З цього парадоксального її становища можна зробити три корисних висновки. Людство може обійтися без науки й наук, щоб вижити і знайти собі якесь призначення. Наука — це вельми неймовірна пізнавальна розкіш, умови уможливлення якої настільки конкретні, буцімто не було б безглуздо думати, що вони могли б ніколи й не виникнути. Зародження науки не могло бути стихійним і нормальним розвитком одного, кількох або всіх інших способів пізнання, бо інакше наука мала б народитися всюди.
У разі означення умов уможливлення допомагає порівняння з іншими культурними ареалами, оскільки в цьому процесі одразу дискваліфікуються гіпотези здорового глузду. Старі численні інтелектуальні еліти, віртуози умоглядності, очевидно, потрібні нам для цього, але певно, що недостатні, адже брахмани й освічені не залишалися в боргу. Накопичене й систематизоване впродовж віків і тисячоліть знання теж, безперечно, корисне, але китайці тут набагато перевищили європейців завдяки краще організованому переданню культури від покоління до покоління. Поняття «закону» в сенсі закономірності, яка може бути виявлена, очевидно, загальнолюдське, адже не можна вижити в хаосі й не можна призвичаїтися до ідеї хаосу. Та й, все одно, це — загальноприйняте поняття в Індії, Китаї, Передній Азії. Слід також відкинути гіпотезу, попри її переконливіший вигляд, за якою для свого народження наука потребувала середовища, зацікавленого в її можливих способах застосування, оскільки цей інтерес міг виявлятися в дослідах. Але річ у тім, що науки та прикладні методи дуже довго існували, не знаючи одні про одних, принаймні до ХІХст. Урешті-решт, донаукові китайські техніка і навіть технологія набагато перевищують європейські. І так далі.