Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР
- Автор: Кипиани Вахтанг Теймуразович
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-966-942-927-8
- Жанр: История
Электронная книга - «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР». Краткое содержание книги:
1. Прізвище: Кириченко.
2. Ім’я: Світлана.
3. По батькові: Тихонівна.
4. Дата народження: 1935.
5. Місце народження: місто Київ.
6. Національність і громадянство: українка, громадянка СРСР.
7. Партійність: безпартійна.
8. Освіта: вища.
9. Рід занять: не працює.
10. Місце проживання: місто Київ, вул. Червоноармійська, 93, кв. 16.
11. Паспорт: IV — МА № 742403, виданий 22 травня 1979 року Відділом внутрішніх справ Московського райвиконкому міста Києва.
12. В яких стосунках з обвинуваченим і потерпілим: нормальних.
У відповідності з ч. IV ст. 167 КПК УРСР Кириченко С. Т. роз’яснені обов’язки свідка, передбачені ст. 70 КПК УРСР, і її попереджено про відповідальність за ст. 179 КК УРСР за відмову або ухилення від дачі показань і за ст. 178 ч. 2 КК УРСР за дачу завідомо неправдивих показань.
(підпис свідка)
На пропозицію дати показання по всіх відомих їй обставинах свідок показала:
Перш за все я хочу особисто ознайомитись зі статтями КПК УРСР, в яких викладені права та обов’язки свідка.
Ознайомившись зі своїми правами, свідок заявила, що бажає написати свої показання власноручно, і їй така можливість, згідно ст. 170 КПК УРСР, надана.
(підпис свідка)
На поставлені запитання свідчу:
Стуса Василя Семеновича знаю з часу його вступу до аспірантури Інституту літератури АН УРСР — на початку 60-х років. В той час я працювала ст. референтом Інституту літератури. Перші роки ми спілкувалися тільки в межах Інституту — як співпрацівники. Знала його як талановитого поета, була на його творчому вечорі в Спілці письменників України, чула про нього захоплені відгуки як про тонкого інтерпретатора художнього слова. 1965 року В. С. Стуса було відраховано з Інституту: як формулювався наказ про це — не знаю.
Наші стосунки з 1965 р. по 1972 р. були дружні, хоча зустрічалися ми принагідно; я глибоко поважала В. С. Стуса як людину безкомпромісну, високих моральних принципів, активної громадянської позиції. При зустрічах торкалися питань літератури, мистецтва, цікавилася, як він живе.
1972 року В. С. Стуса було заарештовано і звинувачено в антирадянській діяльності. Конкретного змісту звинувачення я не знаю. Усі роки його ув’язнення та заслання я листувалася з ним. Характер листування визначався умовами, обставинами, тобто фактично був однобічний. У листах сповіщала В. С. Стусові про різні літературно-мистецькі новини, надсилала окремі вірші. Чи писав мені В. Стус із табору — не пам’ятаю; із заслання зрідка отримувала листівки, вітальні телеграми, листи, в яких писав про своє життя. Цих листів у мене не збереглося.
Після повернення В. Стуса до Києва я зустрілася з ним уперше у вересні 1979 року. З цього часу ми часто бачилися: я заходила до нього, інколи він із своєю дружиною — до мене. Спілкування з такою неординарною людиною дуже збагачувало мене, було мені просто необхідне.
У жовтні 1979 року я разом із В. Стусом їздила до Москви і Таруси, де зустрічалися з подружжям Караванських — Святославом Караванським та його дружиною Ніною Строкатою. Ніну Строкату я знаю з 60-х років і хотіла з нею побачитися. Це і було причиною моєї поїздки.
З якою метою їздив до Москви В. Стус, я не знаю; думаю, що він хотів познайомитися і подякувати людям, яких знав заочно, які з ним листувалися. Називати людей, у яких ми зупинялися в Москві, я не буду з етичних міркувань. Розмови з цими людьми у нас були тільки на побутові теми. У Москві ми були одну добу, а в Тарусі тільки переночували. Чи знав раніше В. Стус подружжя Караванських, я не знаю; зі слів В. Стуса, він хотів із ними побачитися. Ніяких документів ні до Москви, ні до Таруси ми не відвозили. У Караванських розмови точилися навколо літератури: С. Караванський читав нам свої переклади сонетів Шекспіра.
За весь час мого спілкування з В. Стусом я не чула від нього ніяких антирадянських або наклепницьких висловлювань, не бачила в нього і не отримувала від нього антирадянських чи наклепницьких документів. Стосунки між нами завжди були дружні, вони ґрунтуються на моїй глибокій повазі до В. Стуса.
ЗАПИТАННЯ. Що вам відомо про виготовлення та поширення Стусом Василем Семеновичем документів, в яких містяться наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад?
ВІДПОВІДЬ. Про виготовлення та поширення Стусом документів наклепницького чи антирадянського характеру мені нічого не відомо.
ЗАПИТАННЯ. Чи передавали ви Стусу які-небудь рукописні або машинописні документи, якщо передавали, то які саме, коли та з якою метою?
ВІДПОВІДЬ. Ніяких документів я Стусу ніколи не передавала.