Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР
- Автор: Кипиани Вахтанг Теймуразович
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Віват
- ISBN: 978-966-942-927-8
- Жанр: История
Электронная книга - «Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР». Краткое содержание книги:
9. Судимости: ранее не судим.
10. Место жительства: пос. Матросова Тенькинского района Магаданской области, ул. Центральная, № 19, кв. 2.
11. Документ, удостоверяющий личность: паспорт I-ФК № 610070 выдан Омчакским ОВД Тенькинского района 17.III.1978 г.
Допрос начат в 19 час. 25 мин.
Допрос окончен в 20 час. 30 мин.
По существу дела показываю следующее: С 1958 года по настоящее время я работаю на руднике имени Матросова, скреперистом горного участка № 1. Весной 1977 года в нашу бригаду, где бригадиром был (…) Петр, поступил работать Стус Василий Семенович, взаимоотношения с которым у меня были нормальные. О себе, о своей прошлой жизни Стус рассказывал мало, лишь то, что он — украинский поэт, его неправильно осудили за то, что писал стихи, которые были напечатаны за границей, а затем весной 1977 года отправили в ссылку в Магаданскую область, на наш рудник.
Помимо работы я со Стусом не общался, у него в комнате общежития не бывал, как он вел себя в быту, сообщить не могу.
Однажды в декабре 1978 года перед сменой я находился в раздевалке рудника, где также были скреперисты нашей бригады Стефановский Борис, Голубенко Василий, Рудой Михаил и Стус Василий.
Во время разговора Стефановский сказал Стусу, что тот в последнее время начал хорошо работать, за что может получить нагрудный значок «Ударник коммунистического труда». На это Стус заявил, что, как только ему дадут этот значок, он бросит его «в полицейского Шарипова».
Хочу отметить, что в то время начальником отдела кадров нашего рудника был Шарипов Рашид Гарифович, принципиальный коммунист, начальник добровольной народной дружины поселка.
Голубенко Василий сказал Стусу, чтобы тот прекратил оскорблять Шарипова, и заметил, что если бы было побольше таких людей, как Шарипов, то в нашей стране быстрее бы построили коммунизм. Стус сразу же начал обзывать Голубенко Василия «полицейским», а также высказался: «Коммунисты довели страну до нищеты, скоро вы в одних трусах пойдете на свое партийное собрание».
Лишь после резкого требования Голубенко Василия прекратить свои враждебные высказывания Стус замолчал.
Других подобных высказываний Стуса за время его нахождения в нашем поселке я не слышал.
Протокол я прочитал, записано с моих слов правильно, дополнений и поправок не имею.
(подпись)
Старший следователь следотдела
КГБ УССР
майор Цимох
місто Київ
5 серпня 1980 р.
Допит почато о 10 год. 15 хв.
Закінчено о 13 год. 15 хв.
Старший слідчий слідчого відділу КДБ УРСР майор Цімох в приміщенні слідчого відділу КДБ УРСР з додержанням вимог ст. ст. 85, 167 і 170 КПК УРСР, допитав як свідка:
1. Прізвище: Ковальов.
2. Ім’я: Георгій.
3. По батькові: Іванович.
4. Дата народження: 7.V.1945 р.
5. Місце народження: м. Дегтярськ Ревденського р-ну Свердловської обл.
6. Національність і громадянство: українець, громадянин СРСР.
7. Партійність: член КПРС з 1968 р.
8. Освіта: середня технічна.
9. Рід занять: рудник ім. Матросова Магаданської обл., бригадир прохідників дільниці № 4.
10. Місце проживання: селище Матросова, вул. Комсомольська, буд. № 1, Тенькінського району Магаданської обл.
11. Паспорт: V-НО № 601894, виданий 23.VIII.1977 р. Сніжнянським МВВС Донецької області.
12. В яких стосунках з обвинуваченим і потерпілим: (прочерк).
У відповідності з ч. IV ст. 167 КПК УРСР Ковальову Г. І. роз’яснені обов’язки свідка, передбачені ст. 70 КПК УРСР, і його попереджено про відповідальність за ст. 179 КК УРСР за відмову або ухилення від дачі показань і за ст. 178 ч. 2 КК УРСР за дачу завідомо неправдивих показань.
(підпис свідка)
На пропозицію дати показання по всіх відомих йому обставинах свідок показав:
З 1945 року до осені 1970 року я проживав з батьками в місті Сніжне Донецької області. Восени 1970 року я разом з своєю дружиною Світланою поїхав працювати в Магаданську область, де на руднику імені Матросова працював прохідником до літа 1975 року. Протягом 1975–1977 років працював у шахті «Восход» міста Сніжне Донецької області. У вересні 1977 року я з сім’єю знову прибув на рудник ім. Матросова, де працюю бригадиром прохідників гірничої дільниці № 4.
Моя зарплата в середньому щомісячно складає 600–700 карбованців.
В даний час, з 12 квітня по 17 вересня 1980 року, я перебуваю у відпустці, частину якої провів у матері в місті Сніжне Донецької області та в сестри у м. Києві.
Приблизно взимку 1977–1978 року від когось з робітників рудника ім. Матросова мені стало відомо, що на цьому руднику перебуває у засланні мій земляк Стус Василь Семенович, з яким раніше я не був знайомий. У березні 1978 року, на день проводів російської зими, мене і мою дружину Світлану запросив в гості Дмитришин Михайло Михайлович, який проживав в кімнаті № 38 гуртожитку рудника по вул. Центральній, № 37.