Тінь попередника

— Що б там не казали, а розмір має значення, — Еарлан Третій відводить погляд від панорамного екрану, яким повільно рухається величний силует лінкора. На смугастих призмах та опуклих гондолах його двигунних блоків спалахують і гаснуть оранжеві світлові відблиски. Кораблі летять над освітленим боком Аврелії.

— Кажуть, що він проклятий, — Марков змішує складові яскраво-червоного напою у високій склянці.

— Хто каже?

— Усі кажуть, сіре.

— Містика знову стала модною?

— Подякуйте Преподобним сестрам, сіре.

— А що ще кажуть?

— Кажуть, що ви даремно відмовили Маккослібові. Його присутність там була би доречною.

— Обійдеться.

— Вам видніше, сіре.

— Саме так. Мені видніше, — імператор опускається у глибоке, наче протиперевантажний кокон, крісло. — А тобі варто було б попрощатися з Вей і Вольском. Вони у приватних бесідах про тебе добре відгукуються. Краще, аніж ти вартуєш.

— Не люблю прощань, сіре. Окрім того, я не впевнений, що вони хотіли би бачити поліцейську пику в останні хвилини перед відльотом… Я ось, сіре, дивився на цю споруду, — Марков киває на екран із пропливаючим лінкором, — і мене відвідала одна цікава думка.

— Думка?

— Так, сіре. Я собі поміркував: колись для пересування Галактикою великі стародавні раси не потребували зорельотів. Вони використовували портали для миттєвої телепортації, «зоряні ворота» або «темні брами».

— Це відомий факт.

— Чому ж тоді ґ'орміти, учні Повзучих, відмовилися від зручних порталів і повернулися до незручних зорельотів?

— А хто сказав, що Повзучі допустили ящерів до технологій «темних брам»?

— Невже за мільйони років ґ'орміти не змогли б повторити досягнення своїх наставників? Мені, сіре, здається, що тут щось не так.

— Є якісь припущення?

— Я поставлю це запитання нашим штатним ґ'ормітознавцям. Нехай думають.

— Оце правильно. На такі питання повинні відповідати спеціалісти. Ми останнім часом забагато фантазуємо. Це все від незнання, Марков. Наші відомості про Ґ'орму дуже приблизні. Настільки приблизні, що я вбачаю в цій приблизності одну з актуальних загроз нашій безпеці. Служба не дає собі з цим ради, — імператор прикрив очі. — До речі, їхні аґенти більше не контактували з Вольском?

— Ні, сіре. Принаймні в тілесній формі. Був зафіксований тільки один контакт.

— Чому вони обрали саме Вольска?

— Вони мали можливість всебічно вивчити його на Фаренго. Давно помічено: ящери воліють мати справу з тими, кого вони добре вивчили.

— Консервативна раса.

— Обережна, сіре.

— А Вольск отримав від ґ'ормітів їхній засіб зв'язку чи щось подібне?

— Наскільки ми знаємо, ні. І це насторожує, сіре.

— Отже, на лінкорі буде ще хтось із їхніх.

— Можливо, сіре. Не виключено, що вони навчилися встановлювати зв'язок на відстані, без використання інсайдерів.

— Це як?

— Я не спеціаліст, сіре.

— Годі тобі, — імператор невизначено розмахує рукою. — Не лови мене на слові. Я тебе зараз запитую не як спеціаліста, а як здогадливого сучого сина.