Пригоди Олівера Твіста
- Автор: Диккенс Чарльз
- Серия: Вершини світового письменства #60
- Год: 1987
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: М. Пінчевський
- Жанр: Детские и приключения
Электронная книга - «Пригоди Олівера Твіста». Краткое содержание книги:
Щаслива розв'язка — Олівера рятує «ідеальний джентльмен», містер Браунлоу, — розкриває оптимістичну впевненість письменника в торжестві людяності над злом і несправедливістю.
Ці думки промайнули в голові у Фейгіна за той короткий час, поки він сидів сам-один в кімнаті грабіжника; цілком поринувши у них, він скористався з першої ж нагоди і, прощаючись із Ненсі, спробував обережними натяками з'ясувати, що вона думає з цього приводу. На обличчі її не з'явилося подиву, вона навіть не намагалася вдати, ніби не розуміє його. Так, дівчина зрозуміла все. Це видно було з її прощального погляду.
Але, може, Ненсі відкине його пораду збавити Сайксові життя? А тим часом саме такий кінець влаштовував його найбільше. «То як би це мені посилити свій вплив на неї? Як прибрати її до рук?» — міркував Фейгін, дибаючи додому.
Такі голови, як у Фейгіна, завжди щось зметикують. А що, як він, не домагаючись від неї визнання, почне стежити за нею, довідається, до кого вона ходить, а потім, як вона не пристане на його план, настрахає її тим, що розповість усе про неї Сайксові (якого вона неабияк боялася), — та невже ж і тоді він не доб'ється її згоди?
— Доб'юся, — подумав Фейгін уголос-Тоді вона не посміє мені відмовити. Не посміє, якщо їй життя дороге!
Я все обміркував. Отже, засіб знайдено, лишається тільки пустити його в діло. Я ще до тебе доберуся!
Він кинув злостивий погляд у той бік, де було житло Сайкса — ще зухвалішого лиходія, ніж він сам, — і, посварившись кулаком, пішов далі; кощаві пальці його судомно стискали складки подертого плаща, так ніби він душив ненависного ворога.
Розділ XLV
Ной Клейпол одержує від Фейгіна таємне доручення
Наступного дня старий прокинувся рано і став нетерпеливо чекати свого нового спільника, який, страшенно запізнившись, нарешті з'явився і передусім жадібно накинувся на сніданок.
— Болтере, — почав Фейгін і, присунувши свого стільця до столу, сів напроти Ноя.
— Ну, ось я, — озвався той. — Що таке? Тільки не давайте мені ніяких доручень, доки я не скінчу снідати. Ось що у вас тут погано: ніколи не дають людині доволі попоїсти.
— А розмовляти ти можеш, коли їси? Га? — спитав Фейгін, подумки на чім світ стоїть клянучи ненажерливість свого любого молодого приятеля.
— Розмовляти? Певне, що можу. В мене від балачок навіть поліпшується апетит, — сказав Ной, відкраюючи здоровенну скибку хліба. — Де Шарлотта?
— Пішла, — сказав Фейгін. — Я відіслав її вранці з іншого молодою жінкою, бо хотів поговорити з тобою віч-на-віч.
— Он як! — сказав Ной. — Шкода, що ви не звеліли їй спочатку приготувати грінки з маслом. Ну, та добре. Кажіть, що там у вас. Ви мені не заважатимете.
І справді, великої небезпеки завадити йому начебто не було, бо він усівся за стіл з видимим наміром довести своє діло до переможного кінця.
— Ти добре попрацював учора, дорогесенький, — сказав Фейгін. — Просто чудово! Шість шилінгів і дев'ять з половиною пенсів першого ж дня! Ти зіб'єш собі капітал, обскубуючи курчат.
— Ви забули ще згадати про три великі кухлі й кварту для молока, — сказав містер Болтер.
— Ні, ні, я не забув, голубе. Щодо кухлів — ти показав себе просто генієм, ну, а кварта — то вже верх досконалості.
— Як на початківця, здається, непогано, — мовив містер Болтер самовдоволено. — Кухлі я зняв з огорожі, а кварту хтось забув біля входу до шинку. Тож я й подумав, що вона заіржавіє під дощем або, чого доброго, застудиться. Га? Ха! ха! ха!
Фейгін удав, ніби сміється від душі, а містер Болтер, нареготавшись удосталь, став за обидві щоки наминати свій хліб з маслом; покінчивши з першою скибкою, він узявся за другу.
— Я маю для тебе доручення, Болтере, — прошепотів Фейгін, перехиляючись до нього через стіл, — що вимагав великої старанності й обачності.
— Слухайте, — сказав Болтер, — не надумайтесь тільки зіпхнути на мене щось небезпечне або послати знову до ваших поліційних управ. Це мені не підходить, аж ніяк не підходить, і я вам так прямо і кажу.
— Ніякої небезпеки в тому нема, зовсім ніякої, — запевнив його Фейгін. — Просто треба простежити за однією жінкою.