Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви

— Витягайте його, — похмуро наказав Зедд. Солдати схопили тіло Стівенса за плечі і зняли зі зламаної спиці. Зедд повернув руку долонею вниз, і фургон опустився на землю.

Один із солдатів впав перед Келен на коліна.

— Це я винен! — З мукою викрикнув він. — Пробачте! О добрі духи, це я винен! Келен за комір змусила його піднятися.

— Якщо хтось і винен, то це я. Мені не слід було в темряві намагатися тримати дистанцію. Треба було… Одним словом, ти ні до чого. Нещасний випадок, от і все.

Відвернувшись, вона заплющила очі. У неї у вухах ще стояв крик Стівенса. Як завжди, щоб не видати свого місця розташування, вони не запалювали факелів.

Ознак переслідування начебто не було, але Келен розсудила, що зайва обережність не поміщає. Найменша недбалість могла коштувати життя їм усім.

— Поховайте його якомога швидше, — наказала Келен солдатам. Копати мерзлу землю важко, але тіло можна хоча б як слід присипати камінням.

Тепер душа Стівенса в безпеці, вона у добрих духів. Його страждання скінчилися.

Зедд велів офіцерам очистити дорогу і разом з солдатами пішов пошукати місце для могили.

Згадавши про Ціріллу, Келен забралася назад у фургон. Її однокровна сестра, укрита купою покривал, лежала на тюках. Великі камені потрапили в основному в задню частину фургона, а від маленьких її врятували покривала. Залишалося тільки дивуватися, що ні одна з брил не впала комусь на голову і, крім Стівенса, постраждалих немає.

Ціріллу поклали в фургон, а не посадили в карету, бо вона як і раніше не приходила до тями і Келен вирішила, що так їй буде зручніше.

Фургон швидше за все вже не починиш. Доведеться все ж переносити Ціріллу в карету, добре що це недалеко.

На вузькій дорозі метушилися солдати. Одні бігали туди-сюди, передаючи накази, інші вирушили валити дерева, щоб відновити настил, треті розчищали дорогу від каменів.

Келен з полегшенням побачила, що Цірілла не постраждала і як і раніше ще не прокинулася. Тільки її криків їм зараз не вистачало.

Келен їхала разом з сестрою в фургоні на випадок, якщо та раптом отямиться.

Після того, що їй довелося пережити в Ейдіндрілі, при одному тільки вигляді чоловіків Цірілла приходила в стан крайнього жаху, і тільки присутність Келен, Еді або Джебр могла її заспокоїти.

У рідкісні моменти просвітління Цірілла змушувала Келен знову і знову обіцяти, що та стане королевою. Цірілла турбувалася про своїх підданих і розуміла, що сама вона зараз не в змозі про них подбати. Вона любила Галею досить сильно, щоб не обтяжувати свою країну королевою, не здатною управляти країною. Келен з великим небажанням погодилася взяти на себе цей тягар.

Гарольд, єдинокровний брат Келен, не відчував ані найменшого бажання звалювати на себе тягар монаршої влади. Він був солдатом, як і їх з Ціріллою батько, король Вайборн. Після народження Цірілли і Гарольда мати Келен зробила короля Вайборна своїм чоловіком. Від цього союзу народилася Келен. Вона народилася з даром сповідниці, а він був важливішим будь-яких королівських регалій.