Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2
- Автор: Лавкрафт Говард Филлипс
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- Переводчик: Остап Українець
- Жанр: Детская проза
Электронная книга - «Говард Філіпс Лавкрафт. Повне зібрання прозових творів. Том 2». Краткое содержание книги:
Тоді настав час жнив та збору врожаю. Поволі достигали груші та яблука, а Наум божився, що його сади родять, як ніколи раніше. Фрукти були неймовірно великі та і виблискували незвично насиченими кольорами, тож довелось замовляти нові діжі, щоб помістити весь майбутній урожай. Але Наума спіткало страшне розчарування — жоднісінький плід із усього багатющого врожаю неможливо було їсти. У солодкий аромат груш і яблук впліталась невловима нудотна гіркота, тож навіть найменший шматочок надовго залишав гидотний присмак. Те саме було і з динями та помідорами, і Наум із сумом побачив, що увесь його урожай пропав. Швидко пов’язавши між собою події, він заявив, що метеорит отруїв ґрунт, і подякував Богу, що більшість його дерев росли на височинах далі уздовж дороги.
Зима видалася ранньою і дуже морозною. Еммі бачив Наума рідше, ніж зазвичай, але зауважив, що той виглядає стурбованим. Усе його сімейство стало якимсь мовчазним та відлюдькуватим, вони почали пропускати церковні служби та різні вечірки, що проводилися в селі. У них не було жодних очевидних причин для такої замкненості чи то меланхолії, хоч усі вони час від часу скаржилися на все гірше здоров’я і постійну тривогу. Сам Наум вельми докладно пояснив природу цієї бентеги, розповівши, що його стривожили сліди на снігу. На перший погляд, то були звичайні собі сліди рудих вивірок, зайців та лисиць, як і кожної зими, але досвідчений фермер божився, що з ними щось не так — із тим, як саме вони були розташовані. Він не вдавався у деталі, але, здається, думав, що вони не зовсім відповідають його уявленням про нормальну анатомію вивірок, зайців та лисиць. Еммі без особливої цікавості слухав ці балачки, аж поки однієї ночі йому не довелося їхати санями повз будинок Наума, повертаючись від Кларка Корнера. На небі сяяв яскравий місяць, а через дорогу саме плигав заєць, і його стрибки були настільки довгі, що це не здалося нормальним ані Еммі, ані його коневі. Насправді, останній мало не вирвався, і його стримали лише міцно напнуті віжки. Відтоді Еммі значно більше довіряв оповідкам Наума і все дивувався, чому це Ґарднерові пси стали такі тихі та сумирні. Здавалося, у них просто не було настрою гавкати.
У лютому хлопчаки МакҐреґора з Медоу-Хілл полювали на лісових бабаків і неподалік від оселі Ґарднера підстрелили одну вельми цікаву особину. Пропорції його тіла дещо відрізнялися від нормальних, хоча й важко було докладно пояснити, чим саме, а на морді застиг вираз, якого ніхто й ніколи не бачив у бабака. Хлопці дуже перелякалися і одразу ж викинули потвору, тож селяни дізналися про неї лише з їхніх гротескних оповідок. Але всі вже помітили, що біля будинку Наума весь час харапудилися коні, і з цього зародилися перші сільські легенди, які швидко почали обростати подробицями.
Люди присягалися, що біля Наумового дому сніг танув швидше, ніж деінде, а на початку березня у крамниці Поттера, що в Кларкз-Корнер, перелякані люди довго обговорювали новину. Того ранку Стівен Райз проїздив повз садибу Ґарднерів і побачив пагони скунсової капусти[156], що випиналися з-під багна на узліссі потойбіч дороги. Ніхто й ніколи не бачив настільки великих паростків, а їхній дивний колір взагалі не надавався до опису. Виглядали вони жахливо, а кінь форкав і харапудився від смороду, який і самого Стівена вразив своєю неймовірною міцністю. Того ранку ще кілька людей вирушили до Ґарднера, щоб на власні очі побачити ті химерні паростки, і всі погодилися, що такі рослини нізащо не могли б вирости у нормальному місці. Також чимало згадували про минулорічний втрачений урожай, і тепер уже всі як один були переконані, що Наумова земля отруєна. Звісно ж, винуватцем був метеорит; а пам’ятаючи, яким дивним вважали той камінь науковці з університету, деякі фермери вирішили про це з ними поговорити.
І вони одного дня таки навідали Наума, але, не надто шануючи сільські побрехеньки та різний фольклор, скептично поставилися до оповідей селян. Так, рослини були, поза сумнівом, дивні, але вся скунсова капуста, зрештою, має не дуже типові форму та аромат, — зрештою, як і колір. Можливо, в ґрунт потрапив якийсь мінеральний елемент з каменя, тоді скоро він вимиється водами. Що ж до слідів і схарапуджених коней — то це, звісно ж, сільські байки, які не могли не виникнути після падіння аероліта[157]. Серйозним людям нічого було робити серед цих чуток, бо ж забобонні селяни ладні були повірити у все і переповідати що завгодно. Тож упродовж усіх дивних днів вчені зневажливо трималися осторонь. Тільки один із них, коли йому майже через півтора року під час слідства дали пил для аналізу, пригадав дивовижну барву скунсової капусти, яка справді дуже нагадувала ту незвичну ділянку спектру, що відображав фрагмент метеорита на спектроскопі, якою відливала тендітна глобула, що її знайшли всередині каменя з безодні. Під час розслідування зразки пилу спочатку перебували у тій самій незвичній ділянці спектру, але згодом втратили свої властивості.
156
Одна з перших рослин, які навесні проростають у Північній Америці, має характерний різкий запах, завдяки якому й одержала назву.
157
ГФЛ тут, зумисне чи випадково, припускається помилки — ствердивши вище, що метеорит був металевим, він, однак, постійно описує його як камінь, зокрема і класифікуючи так.