![Вогнедан, Повелитель… [uk] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/no-cover.jpg)
Вогнедан, Повелитель… [uk]
- Автор: Горностаєва Мирослава
- Серия: Елбер #1
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Жанр: Славянское фэнтези
Электронная книга - «Вогнедан, Повелитель… [uk]». Краткое содержание книги:
Десь в далекій — далекій Галактиці є планета Океан... Чимось схожа на нашу... Може суші там поменше, та клімат пом’якше... І люди так само воюють з зажерливими напасниками, захищають рідні оселі, а в скрутну хвилину кличуть Богів на допомогу...
А до одного народу допомога у битві з кочівниками прийшла в досить неочікуваному вигляді. Її, ту поміч, запропонували космічні прибульці з загиблої планети. А взамін попрохали, щоб їм дозволили оселитися на цій землі, і знайти нову вітчизну замість втраченої...
Роман «Вогнедан, Повелитель» оповідає про життя-буття нащадків цих двох рас. Прибульці, вдячні людям за притулок, взяли на себе оборону нової вітчизни від усіх зовнішніх ворогів. І розслабився колись войовничий тубільний народ, розніжився в безпеці... А з Півночі вже йде новий ворог, ще страшніший за попереднього. І врятувати людей та дивних — нащадків прибульців може лише відвага, та віра в те, що дух не вмирає...
Перед самим Сонцестоянням і грянув грім…
***
Звичаєві боговладські бали, котрі давалися чотири рази на рік, були великою радістю для данадільської шляхти.
Звісна річ, правитель і на протязі року влаштовував бали та прийоми. Але бали річного кола — то було щось особливе. До них готувалися всю річну чверть, на них зав’язувалися знайомства і укладалися злюби… О, ці бали… Ці ніжні дівочі личка панянок, прибулих вперше з віддалених маєтків… Ці гридні в ріжноколірних одностроях, один вродливіший від іншого… Ці горді вельможі, котрих пізнавали, на яких заглядалися… Ці відвідини народних гулянь святкової ночі… Ці танці біля вогнищ у масках та під маною… Ці пошуки квітки вогнедиву на літнє Сонцестояння, котра, нібито, квітне щирим полум’ям… Ах, ця Княжа Ніч в очікуванні Палаючого Сонця, котре має замінити Яре Сонце Весняного Рівнодення.
Вишенька мріяла побувати на балі… Нехай навіть лише на балі, без отих відвідин народних гулянь… Бал мав відбутися в переддень свята, пишний бал з танцями до ранку, а наступного вечора опісля храмової відправи та очищення вогнем — всенародне гуляння на березі ріки Дани з вогнищами, пусканням з урвиська вогняних коліс, танців з мечами та зі смолоскипами, та іншими вогняними забавами.
Бо Княжої Ночі потрібно, аби все горіло… Таким був стародавній людський звичай, який перейняли і дивні. Вогняні дійства мали підтримати Ясне Сонечко, сила якого з цієї ночі мусила зменшуватися.
Та у юної дивної не було жодної сукні окрім тих, які їй подарувала пані Воїдана для двірської служби. Три сукні, одна з них улюблена — гаптована золотими метеликами по блакитному тлі… Однак, на бал потрібно щось новіше.
Звертатися до Брячислава дівчина соромилася. Але нині поруч з нею була Дана Данадільська. Відважна Дана, котра на всі негаразди відповідала одне — проб’ємося.
Сукню для Вишеньки двірська кравчиня шила у великій таємниці. Дана сама поговорила з Брячиславом, котрий і оплатив з великою радістю сестрине вбрання. Він мріяв, аби Вишенька вийшла заміж і покинула материн дім.
Та перед самим балом пані Власта раптом вирішила навідати доньку у її двірських покоях. Вона застала Вишеньку у розпалі передсвяткової метушні — кравчиня робила останні штрихи голкою, а дівчина, щаслива й розпашіла від радості стояла посеред кімнати у новій сукні, барвистій, наче крила метелика.
Вдова судді зачекала, доки кравчиня доробить останній стібок і віддалиться з уклоном, а тоді підійшла до заціпенілої доньки і різким рухом розідрала сукню від подолу до гаптованого поясу.
— На цьому балі, - пояснила лагідно, — повнісінько певних гидких осіб… Я не хочу, донечко, аби ти з ними спілкувалася. Я замовила ще кілька примірників «Гербовників» за минулі роки і таки віднайду там справді гідну родину, з якою варто породичатися.
Коли мати пішла, Вишенька сіла на підлогу і навіть не заплакала, а тихо схлипнула, наче придушене зайченя. В такому стані її і віднайшла Дана Данадільська.
— Проб’ємося! — сказала войовниця упевнено, — достатньо, мила сестричко, бути просто відважними…
— Забути хочу цей жорстокий світ, — зітхнула панна Вишенька, — а він весь час нагадує про себе…
До балу зосталося півгодини. За цей короткий час Дана припасувала на панну Ставську оту смугу шовку з кофтинкою, яку придбав для неї Вогнедан. У цьому вбранні показуватися на балі поки що не наважувалися навіть законодавиці мод.
— Ти будеш першою, сестричко, — повчала княгиня Данадільська, — тільки тримайся рівно. З твоєю летючою ходою… Ти просто незрівняна… Наступного дня всі панночки кинуться замовляти собі подібне.
Вишеньці було соромно й трохи незручно. Шовк м’якими хвилями обвивав її постать. Вона не рухалася, вона текла, наче річкова хвиля. Перед тим, як зайти до зали, вона згадала пораду Дани і випросталася.
Хорунжий ведангської варти стояв просто у неї на дорозі. Веселий і усміхнений пан Воїслав.
— О, Боги, — тільки й вимовив він, — мила панно Ставська… Я вас ледве пізнав — настільки ви змінилися. Ви маєте вигляд справжньої еллонки, бо говорять, що там, під зорею Сіллон, жони і діви вбиралися саме таким чином. Чи дозволить панна запросити її на перший танок… А також — на два наступні?