Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника
- Автор: Сідак Володимир Степанович, Осташко Тетяна Сергіївна
- Год: 2009
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 978-966-8201-75-2
- Жанр: История
Электронная книга - «Полковник Петро Болбочан: трагедія українського державника». Краткое содержание книги:
Вперше публікуються матеріали судової та слідчої справ П. Болбочана, його листи до провідників Директорії УНР, уривки зі спогадів сучасників.
Книга розрахована на всіх, хто цікавиться вітчизняною історією.
Що до цих відомостей, то вони мені потрібні, для спростовання, бо дехто освітлює їх неправдиво. З другого боку до мене дійшли відомости, що у ВАРШАВІ дехто займається провокаціями, що НІБИ НА ВАС ЛЕЖИТЬ ВИНА ЗА НЕВДАЧІ УКР[аїнської] АРМІЇ В ОСТАННІХ ОПЕРАЦІЯХ.
(Січень 1919 р.). Стверджені у мене відомости, що так само підтверджується самим ген[ералом] О. Загродським. Це тичеться першого арешту Запорозького] Комкора полковника Петра Болбочана ще у Кременчузі, коли арешт відбувся (в ніч з 24 на 25 січня 1919 р. — Прим[ітка] переписувача С[тепана]Ц[апа]) [83] в присутності Волоха, Загродського, Стефанова. Арешт виконав значковий Гайд[амацького] полку Волощенко. Після переведення арешту Штабу, ВСІ ЦІ ОСОБИ СПІЛЬНО З ВОЛОХОМ ПРОВАДИЛИ ПО ТЕЛЕГРАФУ РОЗМОВУ з гол[овним] от[аманом] С. Петлюрою. В ТОЙ МЕНТ я рівнож був з деякими старшинами на телеграфному відділі, БУДУЧИ В ТОЙ ЧАС СТАРШИМ АДЮТАНТОМ ОПЕРАТИВНОГО ВІДДІЛУ ШТАБУ. МЕНЕ І інших з телеграфу з револьверами в руках «випросили» до другого переділу. Виявилося при розмові, що значковий гайдамаків 0. Волох мав наказ від гол[овного] от[амана] Петлюри ЗААРЕШТУВАТИ БОЛБОЧАНА ЗІ ШТАБОМ І НА МІСЦІ РОЗСТРІЛЯТИ. ВИКОНАТИ ЦЬОГО НАКАЗУ ВІН, ЧИ ВЛАСТИВО ВОНИ, не могли, що проти цього і гайдамаків активно виступили всі запорізькі формації за винятком Дорошенківського полку. Загродський в той час здав полк хор[унжому] І. Литвиненкові. Запорізьці були б цілковито знищили гайдамаків і Дорошенківців, але полковн[икові] Болбочанові було шкода козаків і [він] не бажав категорично проливати кров, а тому суворо заборонив збройно виступати, Підкреслюючи, що зайшло якесь непорозуміння і провокація, а суд, чи властиво правне доходження висвітлить все. По телеграфу отаман Волох доложив Петлюрі, що виконати наказу він не може, бо в обороні Болбочана і його Штабу виступили Запорізьці. ТОДІ ПЕТЛЮРА НАКАЗАВ ВИВЕЗТИ ЗААРЕШТОВАНИХ 3 Кременчуга і з району розташування Корпусу і там розстріляти. Так привезли їх живих до Київа. Петлюра до Київа суворо заборонив їх привозити. Коли привезли заарештованих з Кременчуга то крім гайдамаків була охорон[н]а делегація старшин Запорізьких полків, через що Волох в дорозі не міг виконати наказу Петлюри і їх розстріляти. І коли в Києві доложили про це Петлюрі, то той від переляку аж зблід. Він лише вигукнув «Що ви наробили, чого ви його сюди привезли?» Тоді він видно боявся забурень…
ЩОДО ВОЛОХА, Волощенка і ін[ших] розвідка Штабу Лівобережного фронту і Запорізького Корпусу, мала відомості, що вони є большевиками, тому Болбочан вижидав відповідної хвилі, аби Волоха заарештувати. Про це він докладав до Директорії і Петлюрі. Треба тут пригадати, що перше непорозуміння з Петлюрою у полк[овника] Болбочана, було ще в с. Ігнатівці під Київом, де відбувалася нарада командирів всіх частин, що відійшли з Київа в січні 1919 р. Тоді полк[овник] Болбочан жадав, аби Петлюра був в складі частини, під одною командою, але цивіліст Петлюра був в той час скорше духов[н]им провідником — командиром Слобідського Коша Гайдамаків, яким командував б[увший] шт[абс] капітан О. Волох, а н[ачальни]ком штабу коша був сот[ник] О. Удовиченко. Та тоді Петлюра не забажав підлягати жадній військовій владі і самопасом пішов на Житомир-Коростень-Нов[оград] Волинський. Він мав з собою печатку «Командир Гайдамацького Коша Слобідської України». В Київі кіш мав в своєму складі біля 400 вояків, гармати і кінсотню… В Київських боях в коші було багато людей національно свідомих, але пізніше, то було вже багато людей просто грабіжників і провокаторів. КОЛИ ЗАПОРІЗЬЦІ З НІМЕЦЬКИМИ ЧАСТИНАМИ ВСТУПИЛИ 1 БЕРЕЗНЯ 1918. до Київа, то за ними слідом приїхали і гайдамаки Волоха-Петлюри і почали робити в Київі свої «порядки». Мали їх віддати під суд. Запорізький загін під командою ген[ерала] Присовського і полк[овника] Болбочана, як відомо, почав розгортатися в дивізію, а пізніше в корпус. Як ген[ерал] Присовський, полк[овник] Болбочан і інші старшини були рішуче проти тому, аби «гайдамаки» були зараховані до складу Запорізьців, бо вже тоді їх рахували як шкідливий і ненадійний елемент, а крім того, вже тоді в тому коші було багато вже формальних большевиків…
3) Коли повстанча Директорія розпочала повстання проти Гетьмана України, полк[овник] Болбочан поставив Директорії і її командуванню республіканськими військами наступні умови:
1. Після звільнення Київа має там стояти два полки Запорізьців для втримання ладу і спокію і несення залогової служби. Тут Болбочан брав під увагу те, що знова почнеться панування розбещеної отаманії і пізніше — анархія.
83
Так у тексті. С. Цап помилково вважає 24 січня днем арешту П. Болбочана, хоча полковник був заарештований вранці 22 січня, а 24 січня був доставлений в Київ, де протягом тижня перебував під арештом в готелі «Континенталь».