Гаррі Поттер і орден Фенікса (з ілюстраціями)

- Не хочу бути нечемним, - подивився на неї Геґрід, - але хто ви, до холєри, така?

- Я Долорес Амбридж.

Її очі обмацували всю хатину. Двічі вони подивилися прямісінько в той кут, де стояв Гаррі, затиснений між Роном і Герміоною.

- Долорес Амбридж? - отетеріло перепитав Геґрід. - Мені си здавало, шо ви з міністерства... хіба ви не працюєте з Фаджем?

- Так, я була першим заступником міністра, - підтвердила Амбридж, никаючи по хатині й придивляючись до кожнісінької дрібнички, починаючи від рюкзака, притуленого до стіни, і закінчуючи дорожним плащем. - А тепер я вчителька захисту від темних мистецтв...

- Сміливе рішення, - сказав Геґрід, - нині мало хто хоче братися за цю роботу.

- ...і Верховний інквізитор Гоґвортсу, - договорила речення Амбридж, ніяк не зреагувавши на його слова.

- А то шо таке? - спохмурнів Геґрід.

- Я теж хотіла б запитати, що це таке? - Амбридж показала на черепки від Герміониної чашки на підлозі.

- О, - Геґрід цілком недоречно зиркнув у той куток, де ховалися Гаррі, Рон і Герміона, - о, та це той... Іклань. розбив мені горнєтко. Тепер мушу пити з оцього.

Геґрід показав чашку, а другою рукою все ще притискав до ока драконяче м'ясо. Амбридж дивилася на нього, вивчаючи тепер замість хатини кожну деталь його зовнішності.

- Я чула голоси, - спокійно додала вона.

- Я си балакав з Ікланем, - рішуче пояснив Геґрід.

- І він вам відповідав?

- Ну... певним чином, - почав затинатися Геґрід. - Я інколи кажу, шо Іклань майже як людина...

- На снігу залишилися три пари слідів, що ведуть від замку до вашої хижі, - сказала Амбридж єлейним голосом.

Герміона охнула, і Гаррі затулив їй рота рукою. На щастя, Іклань чмихав носом, принюхуючись до мантії несподіваної гості, і та, здається, нічого не почула.

- Я щойно повернувся, - махнув Геґрід величезною рукою на рюкзак. - Може, хтось си приходив раніше й не застав мене.

- Назад від дверей вашої хижі кроки не ведуть.

- Ну я... я не знаю, чого б то... - нервово смикнув себе за бороду Геґрід і знову зиркнув у той куток, де стояли Гаррі, Рон і Герміона, ніби благав про допомогу. - Е-е...

Амбридж розвернулася й почала обходити хатину, уважно до всього приглядаючись. Нахилилася й зазирнула під ліжко. Відчинила Геґрідів сервант з посудом. Пройшла за кілька сантиметрів від Гаррі, Рона й Герміони. Ті притислися до стіни, а Гаррі навіть живота мусив втягати, щоб вона його не зачепила. Уважно зазирнула у величезний казан, у якому Геґрід варив собі їсти, а тоді знову розвернулася й запитала: - Що з вами сталося? Звідки у вас ці рани?

Геґрід одразу забрав з обличчя драконяче м'ясо, і це була, на Гарріну думку, помилка, бо тепер чітко стало видно фіолетово-чорний синець навкруг ока, не кажучи вже про запечену кров і здерту шкіру на лиці. - О, це... зі мною стався випадок, - затинаючись, пробелькотів Геґрід.

- Що за випадок?

- Я... я си спіткнув.

- Ви спіткнулися, - холодно повторила Амбридж.