Ежені Гранде. Селяни
- Автор: де Бальзак Оноре
- Серия: Вершини світового письменства #38
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: «Дніпро»
- Переводчик: Елеонора Ржевуцька
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Ежені Гранде. Селяни». Краткое содержание книги:
— Я не бачу слідів двох різних ніг, — сказав кюре, що простежив до самого лісу сліди жіночого взуття.
— Її, звичайно, схоплено й занесено в ліс! — вигукнув Мішо.
— Коли це слід жіночий, то нічого не можна зрозуміти, — вигукнув Блонде.
— Це, напевне, якась штука цієї потвори Ніколя, — сказав Мішо. — Він кілька днів стежить за Пешіною. Я сьогодні просидів дві години під Авонським мостом, щоб захопити падлюку, якому якась жінка, може, й допомагає в його справі.
— Це жахливо! — сказала графиня.
— Вони все це вважають жартами, — сумно й гірко вимовив кюре.
— О, Пешіна не дасться їм в руки! — сказав начальник охорони. — Вона здатна переправитися через Авону вплав… Я піду поглянути береги річки. Ти ж, люба Олімпіє, повертайся додому. А ви, панове, й ви, пані, ідіть по алеї до Коншів.
— Який край! — сказала графиня.
— Мерзотники трапляються скрізь, — зауважив Блонде.
— Чи правда, пане кюре, — спитала графиня, — що я вирвала цю дівчинку з пазурів Рігу?
— Усі дівчата до п'ятнадцяти років, яким ви, пані, дасте притулок у себе в замку, будуть вирвані з лап цієї потвори, — відповів абат Бросет. — Намагаючись затягти до себе цю дитинку, тоді ще молодшу, розстрига водночас прагнув задовольнити й свої розпусні нахили, і почуття помсти. Беручи дядька Нізрона в пономарі, я зміг дати цьому простакові зрозуміти наміри Рігу, що обіцяв йому виправити провину свого дядька, мого попередника по кафедрі. Це одна з причин образи колишнього мера на мене; його ненависть від цього ще зросла… Дядько Нізрон урочисто заявив Рігу, що вб'є його в разі якогось нещастя з Женев'євою, і поклав на нього відповідальність за всякий замах на честь дівчинки. Я дуже схиляюся бачити в переслідуваннях Ніколя Тонсара якийсь мерзенний задум цієї людини, яка вважає, що їй тут усе дозволено.
— Отож він не боїться суду? — сказав Блонде.
— По-перше, він тесть місцевого прокурора, — відповів після паузи кюре. — Далі, ви не уявляєте, — продовжував він, — глибокої безтурботності поліції і прокуратури щодо таких людей. Якщо тільки селяни не палять ферм, не вбивають, не отруюють і платять податки, вони можуть робити між собою все, що їм забагнеться; а тому, що в них нема ніяких релігійних принципів, тут робляться жахливі справи. По той бік басейну Авони немічні старі бояться лишатися вдома, бо тоді їм не даватимуть їсти; отож вони ходять на польові роботи, поки ноги можуть їх тримати; вони дуже добре знають, що лягти для них означає те саме, що вмерти з голоду. Мировий суддя пан Саркюс каже, що коли притягати до суду всіх злочинців, то держава розориться на судових витратах.
— Але він добре розуміється на справі, отой урядовець! — вигукнув Блонде.
— Ах, монсеньйор добре знав становище цієї долини і особливо цієї громади, — продовжував священик. — Тільки релігія може загоїти стільки болячок, бо закон, на мою думку, неспроможний у тому вигляді, як він застосовується…
Кюре був перерваний криками, що розляглися з лісу, і графиня, якій передували Еміль і абат, сміливо побігла в його глибину, у напрямі криків.
XI. Оаристис[86], двадцять сьома еклога Феокріта, не дуже схвалювана на суді присяжних
Чуйність дикуна, що її розвинула в Мішо нова посада, а також його знання пристрастей і спонукань населення бланжійської громади почасти щойно з'ясували його третю ідилію у грецькому смаку, яку бідняки-селяни сорту Тонсарів і сорокарічні багатії, подібні до Рігу, згідно зі звичайною термінологією, вільно перекладають у глушині сіл.
Ніколя, другий син Тонсара, на призову витяг невдалий жеребок. За два роки перед цим, завдяки підтримці Судрі, Гобертена й Саркюса-багатого, старшого брата Ніколя Тонсара було визнано непридатним до військової служби з причини вигаданої хвороби мускулів правої руки; але через те, що після цього Жан-Луї Тонсар орудував найважчим землеробським знаряддям з дуже помітною легкістю, в кантоні зчинилося деяке заворушення.
Судрі, Рігу і Гобертен, покровителі родини Тонсарів, попередили шинкаря; щоб він поки утримався від спроб визволити рослого й сильного Ніколя від військової служби. Проте, віль-о-фейський мер і Рігу так виразно розуміли потребу підтримувати сміливих і здатних на мерзоти людей, яких вони вміло спрямовували проти Егів, що Рігу все ж подав Тонсарові та його сину певні надії.
Цей розстрижений чернець, до якого час від часу заходила палко віддана своєму братові Катрін, порадив звернутися до графині й генерала.
— Може, він буде зовсім не від того, щоб зробити цю послугу з метою зласкавити вас, а це вже буде певним виграшем у ворога, — сказав Катрін страшний тесть прокурора. — Ну, а як Оббивальник вам відмовить, — тоді подивимось.
86
Оаристис («Дружня бесіда») — ідилія, яку приписують грецькому поету III ст. до н. е. Феокріту і яка зображала любовну сцену між погоничем биків Дафнісом і пастушкою Наїдою. Назва розділу «Оаристис» дана іронічно.