Золотий маг. Книга 1. Зерно

— Ну який біг? Наді мною всі молоді учні сміятися будуть, — серйозно засмутився Нік. — І чому тільки мені такі покарання? Он Матотору в двері скоро проходити не буде, його ви чомусь не змушуєте бігати.

— Мене абсолютно не цікавить, як Матотору гробить свій організм. Тебе мені доручила Ліна, і повір, хочеш ти цього чи ні, але ти в мене будеш не тільки здоровий, але й мати ідеальну фізичну форму. Я не знаю навіщо, але Ліна попросила про це особливо. Так і написала, що в тебе має бути форма, як у кращих солдатів короля.

— Господи, ну за що мені це все? — сумно зітхнув учень та вирішив використати останній козир на свій захист. — А коли я повинен це робити? Мало того що заняття, так ще й протягом усіх найближчих днів будуть випробування за видами магії. А я не юнак, сили вже не ті.

— Не плач тут, як дівчисько, — посміхнулася Целмаліт. — Випробування — це важливо. Я попрошу Багукхана змусити тебе бігати після них, якщо він не знайде час для цього в найближчі дні. І добре, що нагадав. Коли у тебе буде випробування у мене?

— Через три дні, — відповів злий Нік, зрозумівши, що викрутитися на цей раз не вдасться.

— Добре. Тоді прийдеш останнім. Пройдеш випробування і я трохи займуся твоїм коліном. Так, з цим ми вирішили. Що я ще хотіла у тебе спитати? — згадала Целмаліт і дістала з під столу пакет. — Я весь тиждень мучилася, але так і не змогла розібратися в твоїх подарунках. Так що, будь ласкавий, приділи мені час та поясни, що до чого.

Він не уявляв, що так важко пояснити жінці з іншого світу, для чого призначена та чи інша косметика. Більше години довелося витратити, щоб Целмаліт у всьому розібралася та навчилася користуватися. Його, правда, мучили великі сумніви, що магу, який вміє лікувати всі хвороби, в її роки потрібна якась косметика. Але, бачачи сяючі від радості очі магеси, зрозумів, що навіть тут жінки думають зовсім інакше, ніж чоловіки.

Відвідування Магістра Целмаліт зайняло більше двох годин і Нік зрозумів, що сильно запізнився на відпрацювання свого покарання на кухні. Напевно, призначать ще додатково, думав він. Трохи наляканий страшними попередженнями та історіями про моторошні покарання на кухні і про жорстке ставленні шеф-кухаря Майстра Маукаса до покарань, він прибіг на кухню.

— Ніку, привіт, — радісно привітав його Маукас, коли він підійшов до шефа. — А ти що тут робиш? Хоча я дуже радий тебе бачити.

— Я трохи спізнився, — почав невиразно. — Сьогодні мав відпрацьовувати у тебе покарання. Але затримався у Майстра Целмаліт.

— А я то думаю, хто третій? Мені написали, що три учні, які провинилися, у мене сьогодні буде. Прийшли два. А ти, виявляється, вже встиг заробити покарання, — весело підморгнув шеф-повар. — Розповідай, що накоїв?

— Та власне нічого. Магістра Бата розлютило, що я по Школі ходив без форми та учнівського знака. Ось і покарав, — зізнався Нік. — Слухай, ти вибач, що я спізнився, Магістр Целмаліт мене затримала.