Сонети. Світовий сонет
- Автор: Павлычко Дмитрий Васильевич
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: Генеза
- ISBN: 966-504-388-9
- Жанр: Прочая поэзия
Электронная книга - «Сонети. Світовий сонет». Краткое содержание книги:
Н е к к а р — річка у ФРН, права притока Рейну.
с. 256. «Я місто, здвигнене високо над рікою, побачу сто разів…» — Йдеться про Київ.
с. 259. Ч е л л і н і Бенвенуто (1500-1571) — італійський скульптор, ювелір, письменник.
К а р р а р с ь к а п і є т а — скульптурне зображення Богоматері над тілом Ісуса, знятого з хреста.
V i a А р р і а — Аппієва дорога (лат.), перша римська брукована дорога, збудована в II ст. до н. е.
Ф р ом б о р г (Фромборк) — місто в Польщі, де працював і помер Миколай Коперник.
с. 260—261. Епіграфи трьох віршів Богдана Дроздовського, писаних за мотивами 106-го, 115-го і 152-го сонетів В. Шекспіра, взяті відповідно зі згаданих поезій. Переклади епіграфів — перші рядки сонетів польського автора.
с. 263. «Слова високі й ніжні, мов блакить…» — Цей сонет — іронічна відповідь на твір маловідомого португальського поета (можливо, Жоана Лопеса Лейтана), в якому вихваляється талант Камоенса.
І п о к р е н а — в грецькій міфології — джерело натхнення, яке виникло від удару копита крилатого коня Пегаса на горі муз Геліконі.
Т е ж у (ісп. Тахо) — найбільша ріка Португалії.
М а н т у я — місто в Північній Італії, де народився Вергілій.
М н е м о з і н а — в античній міфології богиня пам'яті, мати дев'яти муз.
с. 272. P o p u l u s-r e x — народ-цар (лат.).
с. 283. С и в і л л а — у давніх народів — пророчиця, яка провіщає волю богів.
с. 291. Е в р і д і к а — в грецькій міфології лісова німфа, дружина співака Орфея. Коли вона померла, Орфей спустився в Аїд і, піснями зачарувавши його володарів, дістав право повернути Еврідіку на землю. Цього зробити, однак, йому не вдалося, бо він порушив умову, за якою йому не можна було розмовляти з тінню дружини по дорозі з Аїду.
с. 292. «Могила на Ловчені».— Мова йде про могилу великого сербського поета, правителя Чорногорії Петра Нєгоша (справжнє ім'я та прізвище — Радивой Томов, 1813-1853) на горі Ловчені.
с. 295. П а л а х Ян— чеський студент, який спалив себе на знак протесту проти окупації Чехословаччини військами країн Варшавського Договору 1968 р. Не знаю, чи цей вірш Горова був опублікований у словацькій пресі. У машинописі з підписом поета мені передав його Михайло Мольнар у Братиславі 1995 р.
с. 303. «Як відбивав Октавіана Метулум древній…» — Метулум — стародавнє місто-фортеця яподів десь на території нинішньої Словенії або Хорватії. Проте вважати фактом словенської історії оборону Метулума від війська Августа Октавіана (63 р. до н. е. — 14 р. н. е.) немає жодних підстав.
«Як для Христа щитом була Словенія…» — Словенці й хорвати заступали шлях турецькій експансії в Західну Європу.
«Як гинула орда, від Колпи п'яна…» — 1593 р. словенці й хорвати перемогли під Сисаком турецьке військо, турків загнали в річку Колпу.
с. 304. Д і о с к у р и — сузір'я Близнят.
Е о л — в грецькій міфології бог вітрів. При світлі Діоскурів він ховає вітри у мішок.
с. 305. П а р к а — в римській міфології богиня народження, яку ототожнювали з грецькими богинями мойрами. Парки прядуть нитку життя, а коли приходить смерть, обтинають її.
«Я з позовів куватиму динари…» — тобто «зароблятиму гроші за адвокатські послуги».
с. 306. «Святий Марко — найближчий мій сусід». — Хата Прешернів стояла біля церкви святого Марка.
с. 316. Е к з и с т е н ц і а л і с т и — прибічники екзистенціалізму (від лат. слова «existentia» — існування), напряму в сучасній буржуазній філософії, який первинним щодо буття оголошує поняття існування і ототожнює його з суб'єктивними переживаннями людини.
с. 322. С т і к с — за грецькою міфологією, найбільша ріка підземного царства померлих.
Т и т а н и — за грецькою міфологією, божества старшого покоління, діти Урана і Геї (Землі).
У р а н — уособлення неба, одне із найдавніших божеств грецької міфології.
А р т е м і д а (Діана) — в античній міфології богиня мисливства, покровителька звірів.
с. 323. Р е я — за грецькою міфологією, Кроносова дружина, мати Зевса.
Е р е б — за грецькою міфологією, найтемніша частина в підземному царстві померлих Аїді.
Г і б л а — назва кількох стародавніх міст на Сицилії, а також південного схилу гори Етни.