Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Историческая проза » Коли курява спаде
Коли курява спаде - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Коли курява спаде

Электронная книга - «Коли курява спаде». Краткое содержание книги:

Алай (нар. 1959 р.) — сучасний китайський письменник тибетського походження, хто поки що єдиний з тибетців спромігся здобути найпрестижнішу китайську літературну премію Мао Дуня (2000).
У романі «Коли курява спаде» (1998), який зробив Алая знаменитим і за яким знято телесеріал, досліджується психологія влади, якою вона постає на ґрунті тибетського життя середини XX століття, до приходу в цей регіон Червоної армії Китаю і приєднання Тибету до КНР. У центрі роману — життя родини місцевого правителя. Оповідь ведеться від імені його нібито недоумкуватого молодшого сина. Читач знайомиться не лише зі способом життя тибетців, а й з пануючими у країні порядками, де були магічне зілля і феодальні чвари, голод і проституція, шлюби й війни, на які йшли заради захоплення земель та влади, — й усе це на тлі відрубування голів, привселюдного побиття, відрізання язиків, рук і ніг…
1 ... 148 149 150 151 152 153 154 155 156 ... 204
Перейти на страницу:

— Так, зі мною тобі не потрібно запобігати.

Раптом обличчя батька спохмурніло й він сказав:

— О Небо, однак через тебе я вимушений турбуватися про те, що буде після моєї смерті. Родина Мерці така могутня, але не має належного спадкоємця.

— А звідки ти знаєш, що мій чоловік — поганий спадкоємець? — спитала Тхарна.

— Нехай спочатку він успадкує престол туси Ронггонг, а потім подивимось, чи він є належним спадкоємцем родини Мерці, — відповів їй батько, змінившись на обличчі.

— Ну, це залежить від того, хто помре першим — ти чи моя мати, — сказала Тхарна.

— Бачиш, дурнику, що тут говорити про управління народом, якщо ти навіть власної дружини не втримуєш? — сказав до мене батько.

Я подумав-подумав і відповів йому:

— Прошу туси дозволити мені поїхати звідси. Я хочу на кордон.

— Однак спочатку слід домовитись, що ті місця на кордоні я тобі лише позичаю, і коли туси Ронггонг помре, ти повернеш їх мені, — сказав батько.

Дружина туси розсміялась на це й сказала:

— Ви чули? Туси Мерці — невмирущий! Він збирається прожити в цьому світі тисячі років, як і срібло в його сховищах!

— Я почуваюся все міцнішим, — відказав туси.

— Ну, якщо про ці слова дізнаються інші, до тебе знову може завітати вбивця, — зауважила Тхарна до туси, — адже минулого разу він убив твого сина саме через те, що ти вдав, ніби ось-ось помреш.

Туси хотів, щоб ми вже швидше поїхали. Він дозволив мені взяти всю команду, що їхала на кордон першого разу. Проблем із двома прислужниками — Соднамом Г'ялценом і Аїром — не було, але Дролма, здавалося, не хотіла лишати свого срібляра. Я наказав покликати срібляра до себе й запропонував йому їхати разом з нами, однак він відмовився. Він розповів, що туси збирається запросити цілу команду сріблярів, аби перекувати срібло на різні вироби, і вже пообіцяв зробити його головою цієї команди. Тоді, сказав я, вам двом доведеться розлучитись, адже я не хочу, щоб Дролма завжди була куховаркою. Далі я спитав Дролму, чи хоче вона завжди бути серед прислуги на кухні, але вона тільки плакала, не відповідаючи. Я знав, що вона не хоче бути куховаркою. У день від'їзду я із задоволенням побачив Дролму із своїм скарбом за спиною серед команди. Тоді я наказав Аїру привести їй вороного коня. Крім того, я отримав від батька ще й літописця.

Коли наша команда від'їжджала звивистою дорогою, я обернувся, щоб подивитись на фортецю Мерці, і в мене виникло дивне відчуття — ніби ця велична споруда не простоїть дуже довго. Вітер доніс з-за спини голос дружини туси, однак ніхто не зміг розчути, що вона кричала. Я спитав у літописця: якщо старий туси не помре, то моя мати теж не помре?

Хіба ж буває безсмертне тіло, паничу? — спитав очима літописець.

Усі ми знаємо, що наші душі постійно перероджуються, тож коли ми говоримо про смерть, ми маємо на увазі тіло теперішнього життя. Хіба ж хтось по правді знає, що було в минулому житті чи буде в майбутньому? Я спитав у літописця:

— Чому батько думає, що не помре?

Влада, відказав той очима.

Бачите — щойно в мене з'явився літописець, як я зробився розумною людиною в цьому світі! Дорогою він склав мені вірш[141]:

Якось тебе загнуздають,

І в кутиках рота залишать пруги;

На спину поставлять сідло,

А на нього — важкі лантухи;

Але хтось заспіває для тебе

Про збитки серця твого;

Але хтось заспіває для тебе

Про світло серця твого.

Кульгавий управитель вийшов зустрічати нас аж на півдороги.

Він зустрічав мене із такими урочистими церемоніями, ніби це був туси.

— Паничу, дай я хоч роздивлюся на тебе, уже ж два роки минуло!

— Дійсно, вже стільки часу пройшло.

— З вами все гаразд?

— Санг’є Дролму я теж привіз.

Очі управителя трохи почервоніли, й він сказав:

— Паничу, ти — справжній добродій! Як добре, що ти повернувся, і добре, що у вас усіх усе гаразд.

— Який з того був зиск? — сказала Тхарна. — Ми які їхали, такі й повернулися.

— Не хвилюйтеся, пані, — сказав, усміхнувшись, управитель, — панич ще стане туси.

Ми заночували на півдорозі. Уночі земля поза шатром була залита світлом місяця. Дочекавшись, коли Тхарна засне, я вийшов пройтися під місяцем. Поза скелею неподалік холодно поблискував багнет охоронця. Коли я проходив повз намет управителя, я кашлянув, а потім відійшов трохи далі. Невдовзі з його намету хтось вийшов і пішов в інший бік. Силует був схожий на Санг'є Дролму. Я усміхнувся. Коли вона тільки одружилась із сріблярем, у мене на душі було дуже важко, однак нині те відчуття минулося. Мені подобались і вона, й управитель, тож нехай вони будуть разом. Управитель підійшов до мене й спитав:

вернуться

141

За змістом вірш навіяний епізодом з міфу про битву між Яком Карва і Конем Кхугронмендаром, молодшим братом, коли середній брат попереджає про загрозу втрати незалежності внаслідок допомоги людини під час битви.

1 ... 148 149 150 151 152 153 154 155 156 ... 204
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)