Гаррі Поттер і напівкровний принц
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гаррі Поттер (uk) #6
- Год: 2005
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 978-966-7047-29-0
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і напівкровний принц». Краткое содержание книги:
Гаррі не відповів. Образ маленької золотистої пляшечки вже тривалий час бентежив його уяву; невиразні й розпливчасті задуми, пов’язані з розривом між Джіні та Діном, а також з Роновим чомусь радісним бажанням побачити її з новим залицяльником, зароджувалися в глибині! Його свідомості й виринали на поверхню хіба що в снах або в дрімотно-примарному стані на межі сну й пробудження…
— Гаррі? Ти з нами чи де? — нагадала про себе Герміона.
— Що?… А, так, звичайно, — відповів він, схаменувшись. — Ну що ж. Якщо не зможу поговорити зі Слизорогом удень, то хильну фелікса і зроблю ще одну спробу ввечері.
— Так і вирішили, — зраділа Герміона, а тоді встала й виконала граціозний пірует. — Місце… мужність… мудрість… — пробурмотіла вона.
— Ой, перестань, — попросив Рон, — мене й так уже нудить… швидше, заховай мене!
— Це не Лаванда! — роздратовано сказала Герміона. коли Рон пірнув їй за спину, бо на подвір’ї з’явилася ще одна пара дівчат.
— Класно, — визирнув Рон з-за Герміониного плеча, щоб перевірити. — Чого це вони такі невеселі?
— Це ж сестри Монтґомері, чого їм веселитися? Невже ти не чув, що сталося з їхнім меншим братом? — здивувалася Герміона.
— Якщо чесно, то я не встигаю стежити, що діється з родичами всіх учнів. — зізнався Рон.
— Таж на їхнього брата напав вовкулака. Подейкують, що їхня мама відмовилася допомагати смертежерам. Одне слово, хлопчикові було тільки п’ять років, і він помер у лікарні Святого Мунґа, його не змогли врятувати.
— Помер? — приголомшено перепитав Гаррі. — Але ж вовкулаки не вбивають, вони лише перетворюють людину на собі подібних!
— Іноді вбивають, — заперечив Рон з незвично суворим виразом. — Я чув, що таке буває, коли вовкулаку заносить.
— А як звали того вовкулаку? — швидко запитав Гаррі.
— Кажуть, то був Фенрір Ґрейбек, — відповіла Герміона.
— Я так і знав… це маньяк, якому подобається нападати на дітей; мені про нього розповідав Люпин! — сердито пояснив Гаррі.
Герміона суворо на нього зиркнула.
— Гаррі, ти повинен добути спогад, — сказала вона. — йдеться про те, щоб зупинити Волдеморта. Усі нинішні жахіття — на його совісті…
Угорі на замку пробамкав дзвін, і Герміона з Роном злякано підхопилися.
— Усе буде добре, — підбадьорив їх Гаррі, коли вони по бігли до вестибюлю, де збиралися учні, що мали складати іспит явлення. — Ні пуху!
— І тобі теж! — багатозначно глянула Герміона на Гаррі. І він повернув до підвалів.
Пополудні на уроці настійок було тільки троє учнів: Гаррі, Ерні та Драко Мелфой.
— Замолоді ще, щоб являтися? — добродушно поцікавився Слизоріг. — Не виповнилося сімнадцяти?
Усі захитали головами.
— Ну, що ж. — бадьоро сказав Слизоріг, — якщо нас так мало, то трошки розважимося. Зваріть мені щось таке кумедне!
— Добра думка, пане професоре, — по-підлабузницькому вигукнув Ерні, потираючи руки. А от Мелфой, навпаки, навіть не всміхнувся.
— А що ви маєте на увазі під «кумедним»? — роздратовано запитав він.
— Здивуйте мене чимось, — безтурботно відказав Слизоріг.
Мелфой невдоволено розгорнув «Прогресивну методику зіллєваріння». Увесь його вигляд свідчив, що для нього цей урок — марно згаяний час. Дивлячись на нього поверх свого підручника, Гаррі думав, що Мелфой, безперечно, волів би провести цей час у кімнаті на вимогу.
Це йому здавалося, чи Мелфой, як і Тонкс, почав худнути? Він був блідий, шкіра мала сіруватий відтінок, мабуть, тому, що останнім часом він нечасто бачив денне світло. Але в ньому зовсім не відчувалося самовдоволення, збудження або зверхності; де й ділося те чванство, що переповнювало його в «Гоґвортському експресі», коли він відверто вихвалявся завданням, яке йому доручив Волдеморт… з цього, подумав Гаррі, можна зробити лише один висновок: те загадкове завдання виконується погано.
Підбадьорений такою думкою, Гаррі погортав свою «Прогресивну методику зіллєваріння» і знайшов там детально виправлений Напівкровним Принцом рецепт еліксиру для створення радісного настрою. Чогось такого, здається, хотів Слизоріг, до того ж, еліксир міг би (серце в Гаррі аж закалатало) так поліпшити Слизорогові настрій, що той з радістю поділився б спогадом. От якби ж Гаррі переконав його покуштувати цей еліксир…
— Ну, на вигляд просто чудово-пречудово, — сплеснув руками Слизоріг десь через півтори години, коли Гаррі показав йому яскраво-жовтий вміст свого казанка. — Еліксир радості, якщо не помиляюся? А що це пахне? Ммм… ти додав гілочку м’яти? Нетрадиційно, Гаррі, але як натхненно. Ще б пак, м’ята служитиме противагою до випадкових побічних ефектів — гучного співу і смикання за носи… Хлопче, я просто не уявляю, де в тебе беруться такі блискучі ідеї… хіба що…