Студії з української етнографії та антропології

Святий короваю?

— Бував же я,

Чував же я Місяця з зорею —

Цебто молодого та його суджену (Чуб., № 584). Ще раз вихваляють коровай, як даний Господом Богом; про нього кажуть:

Ясний, красний.

Як місяченько.

Як яснее сонечко.

(Чуб,, № 598).

Потім кладуть коровай на віко діжі, застелене навхрест двома вишиваними рушниками, ставлять віко на голову мйлодиці, і вона несе його до комори . /

6

Благословення та від'їзд до церквн. Релігійна церемонія в XV! столітті. Забобони. Вихід з церквн.

В хаті у молодої. Другорядна рол я релігійної церемонії.

В день шлюбу, що його звичайно призначають на неділю, молода та молодий зрання зостаються кожний у себе вдома, готуючись до цієї церемонії. Молодий вбирається; роблять також і в його хаті коровай, ставлять гільце, потім староста, перехрестивши двері палицею, веде молодого у двір.

Ми НІ- мали наміру ■ даній праці ріпмшатн ті комбінації га ансноінн. шо їх ножна було б зробити, по рівнявши сучасні славянські весільні звичаї з фактами, шо їх дас арійська старовина в аналогічних обставинах. Для цього треба було б окремої студії. Але, зважаючи на спеціяльний інтерес подробиць, які стосуються до приго туваиня короваю, ми не можемо не зазначити тут певної аналогії, ику виявляють обряди, то супроводить приготування цього свиїцекного хліба, а також дані пісень, в яких знаходимо, наприклад, так часто число ом,— з певними рисами культу Soma. Сому готували сім жриць, яких стародавній містицизм ідентифікував з сімома річками Індії. Ці жін кн жриці звалася сестрами і мусіли належати до одного роду чи племени. отарний характер якого зазначено епітетом корови. Сома уявляється як пам-чалотк цих жінок і зветься їхнім биком. Почуття, які вони виявляють до нього, належать до еротичного порядку і навіть вакхічного. Наші коровайниці не позбавлені тих самих настроїв (Щодо культу Сома див. Д. Омсянико-КуликовскіА, Опьггь мі учені я вякхическмгь культовъ, Одесса, 1884, ст. 146).

Всі присутні стають в кало, і мати молодого кропить його свяченою водою; після того молодий низько, аж до землі, вклоняється всім присутнім, кожному окремо, не виключаючи й зовсім маленьких дітей. Потім він іде до молодої в супроводі цілого свого товариства.

Обрид, що має далеко більше значення, виконується в той час у хаті молодої: розплітають їй косу, розпускають їй волосся, що вона його мала досі старанно заплетене в одну косу. Цей звичай відповідає стародавньому звичаєві обстригати волосся. Прн цьому обряді поводяться таким способом: на середину хати ставлять діжу, покривають її найчастіше кожушиною і на неї садовлять молоду. Стироста благословляє косу розплітати. Тоді брат молодої, коли вона має ще нежонатого брата (умова sine qua non), підходить до неї і починає їй розплітати косу. Коли молода не має нежонатого брата, його може замінити нежонатий брат у перших. Луже мало таких місцевостей, де це має робити батько молодої. Иноді також бояре беруть участь у цьому обряді, розплітаючи косу дівчини кінцями своїх палиць96. Після того, як косу розплетено, до молодої підходять дружки, щоб розчесати їй волосся, і роблять це, мастячи його маслом та медом (цей звичай також спостережено в індусів періоду Вед). Потім чіпляють в волосся молодій багато монет, подарованих од молодого, а також окрайчик хліба, а батько молодої, тітки та сестри в перших додають кілька головок часнику як талісман, що охороняє проти всякого лиха, що може трапитись 9Т. Потім заплітають, як і раніше, волосся в одну косу й укладають його на голові на кшталт вінка . Це востаннє молода носить дівочу зачіску, її мати кладе їй на голову останній вінок, який вона має дістати .