Хроніка пригод Ґеня Муркоцького. Книга 1

Стасьо не міг на таке погодитися — його тримали справи. Отож свій райський острів вони влаштували на килимі посеред помешкання, висипавши з кошика персики, морельки, сливи, яблука. Ева вбралася в шати Єви — тобто не мала на тілі нічого. Стасьо хизувався торсом, але довго не давав себе роздягти, аж доки улізлива Ева не приладувала йому на стегна стрічку, на яку навісила стигле виногроно (самі знаєте, що воно прикрило).

... Другого дня до тітки прибіг стурбований Шимон, та Стасьо ще не повернувся від Еви. Едельман не мав часу — він помчав до модельки, як вітер до Гавайських островів, і зруйнував закоханим їхній тимчасовий кімнатний рай: Гробовецького затримали в Будапешті з дванадцятьма паспортами на різні прізвища. Про це було написано в тій самій газеті, яку Стасьо читав у потязі, лишень у відділі кримінальної хроніки, а не у світських новинах.

Увечері з дебреценського двірця рушав потяг до Відня. Якийсь розкуйовджений прошак проліз під останній вагон і вчепився добре тренованими руками за перекладину між колесами. Віденські поліціянти примітили того самого прошака, брудного від кіптяви і пороху, коли він пив воду, зачерпуючи її долонями, з водограю напроти двірця. Затриманий виявився глухонімим, не мав жодної посвідки і на всі питання відповідав сумовитим поглядом сталевих очей. Його зазнимкували, нагодували й відпустили, бо у в'язниці не було місця.

Того місяця саме апробовували телеграфічно-телефонічне передавання фотознімків на віддаль — і до львівських нишпорок прийшла світлина, на якій простий хлопака з розкучманою головою проникливо й німо скаржиться кожному на свою долю. Ту світлину прилучили до знаменитого альбома, викрасти якого в поліціянтів — блакитна мрія кожного шахрая, грабіжника і фальшивомонетника.