Cеред таємниць і чудес
- Автор: Рубакин Николай Александрович
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Год: Видавництво ЦK ЛKCMУ «Молодь»
- Переводчик: Л. К. Кулініченко
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Cеред таємниць і чудес». Краткое содержание книги:
Усе своє життя письменник присвятив справі народної освіти.
Палко пропагуючи знання серед мас, М.О.Рубакін створює енциклопедичну тритомну працю «Серед книг», що охоплює найрізноманітніші галузі знань.
У книзі «Серед таємниць і чудес» талановитий популяризатор наукових знань захоплююче розповідає про загадкові, таємничі явища природи, які марновірні люди довгий час вважали надприродними, чудесними. Церковники, намагаючись укріпити віру в бога, підтримували цю хибну думку, а нерідко і самі творили «чудеса».
Чимало безглуздих вірувань у різні релігійні вигадки, «чудеса» є і тепер.
Книга М.О.Рубакіна зриває ореол святості з подібних «чудес», показує, як наука крок за кроком розкриває всі таємниці природи, не лишаючи місця для сліпої віри — релігії.
Ось до чого звівся після наукового пояснення стогін Мемнона, який скаржився своїй матері Зорі на своє нещастя.
Певна річ, в цьому явищі нема нічого чудесного і надприродного. Звучання каміння — це не що інше, як явище природи, сама природа, і більш нічого. Камінь звучить без будь-якого втручання надприродних сил. Виходить, нема чого і пояснювати це звучання їхнім втручанням. Точне дослідження підтверджує, що надприродних сил тут немає, не було і їм тут не місце. Адже немає нічого дивного в тих звуках, які чути, коли коробляться шпалери на стіні, що нагрілася від грубки, або коли тріщать підлога і меблі в жарко натопленій кімнаті, або паркани і віконниці дерев’яних будівель під час морозів. Усі ці явища зводяться до того, що частки речовини пересуваються одні відносно інших.
Можна зробити й самому так, що камінь зазвучить. Для цього потрібно взяти паличку із звичайної сірки. (Сірка — той же камінь) Якщо нагріти теплою рукою таку паличку сірки, то буває чути хрустіння всередині її: малесенькі частки, а яких складається сірка, пересуваються під нагрівання одна біля одної, і під цього сірка хрустить.
ПЕРЕВІРКА ЧУДА МЕМНОНА
Камені можуть звучати і начебто стогнати. Як це не дивно, але не з певністю доведено на прикладі статуї Мемнона, яка звучала. Але що таке її стогін? Цe зовсім не чудо. Варто лише очистити пізні розповіді про нього від усяких вигадок, нашарувань і прикрас — і замість чуда з’явиться цілком поясниме явище природи.
Отже, обізнаність з природничими науками, тобто цілком певними знаннями про природу, ніяк не зайва і для розуміння старовинних легенд і священних книг. Завдяки науці є хороші і цілком правильні способи перевіряти і ці старовинні книги і легенди. Якщо в них розповідається істина — вони мають витримати будь-яку перевірку. А якщо ці книги наукової перевірки не витримують, то нема чого вважати їх правильними, просто треба відкинути ці розповіді, як і всяку іншу брехню.
Ось яка перевірка може бути для чуда Мемнона: якщо звучав Мемнон, виходить, що за якихось обставин може звучати і камінь. А якщо він зазвучав у Фівах — значить, це може повторитися і в інших місцях, аби тільки там були такі самі або схожі обставини. Будь-яке явище природи може повторитися, аби тільки повторилися причини, що викликають його.
Міркуючи про камені, які звучать, уже заздалегідь можна передбачити, що, напевно, вони є ще десь. І справді відомо про камені, які звучать, і в інших місцях.
Наприклад, у Єгипті, у Карнаку, досі стоять руїни величезного, дуже старовинного храму. Його збудував за 1530 років до нашої ери фараон Тутмос І. В минулому цей храм славився своїм багатством і розмірами на весь Єгипет. У наш час від нього лишилися потворні руїни, що вже мало нагадують про його попередню славу. Величезні кам’яні колони, вкриті священними письменами і прикрасами, ще підносяться серед брил червоного граніту, мармуру і пісковика, з яких побудовано храм. Вони вишикувалися довгими рядами заввишки близько 15 і навіть 20 метрів.
І от що цікаво: ці брили — таке ж явище, яким в минулому була і статуя Мемнона: вони звучать.
Під час сходу сонця в Карнакському храмі іноді чути особливі звуки, схожі на звучання струни, що коливається, такі самі, які описував Павсаній, розповідаючи про Мемнона.
Про це звучання каміння в Карнакському храмі йшли розмови вже давно і, звичайно, теж з великими прикрасами. Багато хто одразу вірив цим розмовам, другі зовсім не вірили, а треті замість того, щоб сперечатися і говорити навмання, вирішили перевірити їх і розібратися з цілковитою певністю, чи правда, що каміння храму звучить.
ЧУДЕСА ПОВТОРЮЮТЬСЯ
З метою такої перевірки французькі вчені Жолуа, Девільє, Косі а, Ленер, Деліль і інші вирушили в Карнак. їм справді пощастило почути чудове звучання зсередини каменів, вдалося і дослідити його причину. Те саме чув і визначний досліджувач Єгипту — Шампольон Молодший.
Причина звучання виявилася та ж, що і в статуї Мемнона. Точнісінько та сама! Повторилися обставини — повторилося і чудо. Виявилися в камінні тріщини й щілини, діяли сонячне тепло і роса — і камінь зазвучав.