Cеред таємниць і чудес
- Автор: Рубакин Николай Александрович
- Год: 1962
- Язык: украинский
- Год: Видавництво ЦK ЛKCMУ «Молодь»
- Переводчик: Л. К. Кулініченко
- Жанр: Прочая религиозная литература
Электронная книга - «Cеред таємниць і чудес». Краткое содержание книги:
Усе своє життя письменник присвятив справі народної освіти.
Палко пропагуючи знання серед мас, М.О.Рубакін створює енциклопедичну тритомну працю «Серед книг», що охоплює найрізноманітніші галузі знань.
У книзі «Серед таємниць і чудес» талановитий популяризатор наукових знань захоплююче розповідає про загадкові, таємничі явища природи, які марновірні люди довгий час вважали надприродними, чудесними. Церковники, намагаючись укріпити віру в бога, підтримували цю хибну думку, а нерідко і самі творили «чудеса».
Чимало безглуздих вірувань у різні релігійні вигадки, «чудеса» є і тепер.
Книга М.О.Рубакіна зриває ореол святості з подібних «чудес», показує, як наука крок за кроком розкриває всі таємниці природи, не лишаючи місця для сліпої віри — релігії.
Повітря всередині скелі, тобто в тріщинах, тепліше, ніж зовні. Через це нагріте внутрішнє повітря потроху виходить із тріщин — його виштовхує холодне зовнішнє повітря, подібно до того, як це буває взимку в хаті з відчиненими дверима. Отже, всередині скелі в тріщинах утворюються потоки повітря. До складу каменю, з якого створені «музичні скелі», входить слюда.
Повітря, проходячи тріщинами назовні, швидко коливає тоненькі пластинки слюди, що містяться в тріщинах; від коливання цих пластинок і виникають звуки.
Ось як пояснив звучання скель визначний вчений Гумбольдт. Між іншим, воно, хоча й правильне, але не вичерпне.
Суть справи не тільки в слюді, а і в інших тріщинах, що є в цих скелях, так само як і в статуї Мемнона.
ЯК СТОГНЕ ЗЕМЛЯ ПІД НОГАМИ
Відомі й інші розповіді про камені, що звучать.
На маленькому острові Ейг, поблизу східного берега Шотландії, € пласти зруйнованого вапняку — ооліту. Так зветься особлива порода каменю, що складається з вапняних кульок.
У кожній зернині ооліту є ядро — це шматочок кварцу, на який вапняний наліт осідає послідовними шарами, що лежать один па одному. Всі зернятка в оолітовому вапняку щільно склеєні між собою. Але порода руйнується, тоді зернятка залишаються вільними. Варто натиснути на породу, як при кожному русі чи стисненню відразу ж чути особливий звук.
Тїльки-но ступить нога на цей берег, і він починає звучати. Звук дуже дивний. Він схожий на звучання натягнутої нитки, якщо по ній вдарити нігтем. При кожному кроці по піску цей звук повторюється.
«Я і мої супутники, — розповідає німецький учений Міллер, — довго йшли по цьому піску, і він звучав під ногами кожного з нас. Це була своєрідна музика, хоч вона і не відзначалась різноманітністю звуків. Але зате таких своєрідних звуків не відтвориш на жодному музичному інструменті. В деяких місцях траплявся під сипучим піском вологий пласт ооліту. В цих місцях звуки були найголосніші і найлегше виникали від дотику ноги».
ОДНАКОВІ ЧУДЕСА ВІДБУВАЮТЬСЯ ІНОДІ З РІЗНИХ ПРИЧИН
Так само хрустить і крохмаль, коли його мнуть у руках; скрипить і сухий сніг під колесами воза.
Можуть звучати гори і з інших причин: наприклад, інколи вітер гуде по ущелинах, у вибоїнах і тріщинах гір, і на відстані здається, що це не вітер гуде, а гори плачуть.
Ось що придумав один дотепний француз, Еміль Сорель, бажаючи пояснити звучання каменів і гір.
«Я беру свою рушницю, — розповідає він, — і йду на будь-яке відкрите місце, наприклад, у поле. При цьому вибираю такий час, коли подихає зовсім свіжий вітерець. Прийшовши в поле, я ставлю свою рушницю дулом проти вітру з нахилом приблизно 45 градусів. Тоді моя рушниця починає звучати. Я намагаюся повторити це явище і знову відповідно припасовую рушницю. Коли це зроблено — вдруге чую той же звук.
І ось що найцікавіше в цьому досліді: коли рушниця звучить, зовсім неможливо точно визначити, звідки саме лунає звук.
Звернувшись до пастуха, який стояв поруч зі мною, я сказав йому:
— Чуєте, чуєте?.. Це ж моя рушниця?
— Даруйте, добродію, це не рушниця, а дзвін он з тієї дзвіниці, — відповів пастух.
У кого б я не запитував про причину звуку, завжди чув майже таку саму відповідь, якщо тільки не попереджав тих, кого запитував. Звичайно думали, що звук цей доноситься здалека, на відстані не менше трьох кілометрів від нас. Але були й такі, які казали, що це не рушниця стогне, а мерці під землею».
Спираючись на свій дослід, Сорель спробував пояснити звучання гір і каміння. На його думку, причиною їх звучання є вітер: звуки виникають від тертя часточок повітря об якийсь гострий край, позаду якого є заглибина, що посилює звук. «Те, що за допомогою рушниці можна бачити в малих розмірах, у природі відбувається у величезних, — твердить Сорель. — Гострий край — це край гори, чи скелі, чи кам’яної брили, а заглибина — це долина, вибоїна».
Дослід з рушницею чудово пояснює свист вітру в ущелинах гір, у старовинних руїнах, нарешті, в димарях. Маючи таке пояснення, не доводиться думати, що йдеться про якісь чудеса. Лише у давноминулі часи в усіх людей була звичка пояснювати явища природи втручанням всіляких чудесних істот.
НАВКОЛО І ВСЕРЕДИНІ НАС — САМА ТІЛЬКИ ПРИРОДА