Втеча майстра Пінзеля
- Автор: Ешкилев Владимир
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Грані-Т
- ISBN: 978-966-465-009-7
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Втеча майстра Пінзеля». Краткое содержание книги:
Роман, написаний відомим письменником Володимиром Єшкілєвим, є однією з версій останніх місяців життя Пінзеля. Проте він сподобається не лише прихильникам письменника і поціновувачам майстерності Пінзеля. Роман сповнений містичними подіями й релігійними настроями. Та це й не дивно, адже сюжет розгортається на Західній Україні середини XVIII століття, коли чаклунство не було дивиною. А людину, наділену талантом, сприймали як слугу диявола.
* * *
Серед найвидатніших європейських митців XVIII століття немає скульптора більш загадкового, ніж Іоанн Георг Пінзель. Тільки в останні десятиліття, завдяки зусиллям шанувальників його творчості, спадщина Пінзеля починає відкриватися. Та все ж стоїмо перед загадкою: чому Пінзель двісті років був забутим, як це сталось і з тепер широковідомим Антоніо Вівальді? Справжній же глядач і поціновувач творчості майстра починає з'являтись лише зараз, на початку XXI століття. А дослідники тільки-тільки розпочинають шлях до його постаті й загадкової творчості. Ця книжка, написана відомим письменником Володимиром Єшкілєвим, є однією з версій останніх місяців життя Пінзеля.
— Я сподіваюся, — коротко відповів Анцо. Всі троє пройшли повз нові муровища замку, проминули ріг бастіону і зійшли вулицею до великої кам'яниці з рустованим[27] порталом, масивними контрфорсами і широким каретним в'їздом, збудованим у вигляді подвійної арки. Над аркою було вирізьблено щит з гранатом, левиками й Андріївським знаком малого начерку.
В арці сивий повернув наліво, відімкнув ключем низькі металеві двері і повів прибулих сходами униз. Звідкись знизу блимало червонувате світло. Сходи повертали спіраллю. За другим поворотом відкрилася глибока ніша, обкладена цеглою. В ніші стояли дерев'яний стіл і лави. За столом сиділо четверо у масках. Перед ними на столі лежали короткі шпаги. Нішу освітлював нафтовий смолоскип.
— Брати мої, до уваги! Це ретельно перевірений мною брат, котрий знає належні знаки впізнання, — сказав сивий, вказуючи на кавалера. — А цей пан є тим невідомим, за надійність якого наш брат двічі поручився своїми життям та честю. Перший раз поручився у зашифрованому третім регулярним шифром листі, який ми отримали від нього на тому тижні, а другий раз щойно, на площі.
Майстер побачив, що сивий ховав під плащем кинджал з гострим лезом у формі видовженого трикутника. Тепер кинджал був спрямований на Пінзеля і в світлі смолоскипа виблискував золотом і червінню.
[Шинок Гершеля Неймана на Бучацькому тракті біля Золотого Потоку, Подільське воєводство, 18 червня 1761 року від Різдва Христового за новим стилем]
— …Я таки не помилився, Джіованотто! Не зовсім ще зосліп старий Бомбара! — повідомив пірат, повернувшись до столу. — Ці люди такі ж «литвини», як і ми з тобою. Одного з них я добре знаю. Він спритник з клану Блодо. А другий — його родич. Така сама свиняча пика, як і в інших з тієї сімейки.
— Їх теж найняли вбити нашого хитруна? —
— Навряд чи, — розсміявся Бомбара і випив півкухля, _ вони полюють на свою здобич. На якусь свою товстеньку дурненьку здобич. І ми скоро дізнаємося, Джіованотто, що це за здобич.
— Нащо це нам?
— Ми перехопимо в них замовлення.
— А наш хитрун?
— Наш Джованні, як тобі відомо, раптово кудись поїхав. І невідомо куди. Отак. Одні кажуть, що до Monastyrisiko, інші, що до Stanislaffo. О, які варварські назви в цих тутешніх курників, і не вимовиш! Так-от, кажу я, нашого хитруна наразі немає. Й ми не будемо гасати за ним усією Тартарією, ні, ми з тобою будемо чекати його вдома. Чекання — це наша робота, Джіованотто. Вперте чекання у темряві… Але нащо сидіти отак дурно та проїдати останні гроші? Ми знайдемо виконавчі листи, які везуть ці спритники, дізнаємося, на кого вони полюють і хто замовники, вб'ємо цих Блодо, а потім швиденько самі виконаємо їхню роботу. Змовники заплатять нам. Так усюди роблять.
— Метре, мені це чомусь дуже не до вподоби.
— Ehi guagliol'o[28], ти ще малий і дурний. З кланом Блодо, аби ти знав, ніхто вже не рахується. Ніхто й ніде! Вони зневажені. Клан Блодо втратив честь, не відімстивши за своїх хлопців тридцять років тому. Корпорація нам тільки подякує.
— А Його Еміненція?
— А звідки він знатиме?
— Та тут повно шпигунів.
— Вони шпигують не за нами, а за магнатами і військовиками. Ми з тобою їм до дупи.
— Це все дуже ризиковано. Скільки їх?
— Три спритники. Там на столі стояли три гальби з пивом.
— А нас двоє.
— Я вартую п'яти таких вар'ятів[29] Блодо, запам'ятай це, Джіованотто. Добре запам'ятай це!
— Я не сумніваюся у Вашій вправності, метре Бомбаро, але ж нам з Вами не можна ризикувати Святою Справою. Якщо ми відволічемося на інше, хитрун втече.
— Куди це він втече, що ти таке верзеш, Джіованотто? В нього тут багатий дім, товстозада дружина, маленькі діти, замовлень на десять років наперед. І він нічого не підозрює, думає, що сховався у цьому смітті до самого Страшного Суду. Він вже забув Прагу, а його приятель хитрун Меретин узагалі встиг померти своєю смертю. Не дав нам на собі заробити, хе-хе…
— А якщо у цих… Блодо немає виконавчих листів? Якщо вони працюють на слово?
— Так ми ж спочатку все перевіримо. Якщо листів у них немає, ми тоді лишимо одного живим. Трошки живим. І в лісі ми його розпитаємо. Побачиш, як старий Бомбара вміє розпитувати таких от спритників. Як швидко вони починають розповідати про все-все. Плакати отакенними слізьми і розповідати. Як нерозкаяні грішники на сповіді у Святого Лоренцо.
27
Обробленим під дикий камінь.
28
Гей, чоловіче (італ.).
29
Веселі, легковажні люди (галицизм).