Приватне життя феномена
- Автор: Гуцало Євген Пилипович
- Серия: Пригоди Хоми Прищепи #2
- Год: 1982
- Язык: украинский
- Жанр: Роман, новелла
Электронная книга - «Приватне життя феномена». Краткое содержание книги:
– Чудасія, та й годі, – пурхнуло мені з язика.
– Ми з Мартохою багатьох перепробували, перевіряючи, хто найдужче підходить... Що ж ви хотіли! Навіть серед людей одному дай пареного, а другому смаженого, то що вже тоді казати про худобу!
– Як позначається на її продуктивності легка музика, естрадні концерти, скетчі?
– Злецьйко.
– Як ставиться до сопрано й до меццо-сопрано, до тенора й баритона?
– Полюбляє колоратурне сопрано й кохається в тенорах – і вітчизняних, і закордонних.
– Який інструмент імпонує – рояль, піаніно, кобза, балалайка, сурма, цимбали чи барабан?
– Спокійна до всяких там смичкових та струнних інструментів, зате як почує барабан – тоді до неї підступитись важко: хвицається хвостом, ратицею може вдарити чи відро з молоком перевернути.
– Ви ж дивіться! – не міг я стримати захоплення такою вибагливою меломанкою, котра, слухаючи нашу балачку, посмикувала зелену пашу з жолоба. – Мабуть, і до оперети ставиться скептично, коли знає толк в класичній опері?
– Що правда, то не гріх, – підтакнув Хома. – Коли прослухає, бувало, оперету, то хоч і з’їсть із гору, та віддячить якимось кухликом. Ми з Мартохою завжди вивчаємо радіопрограми в газетах, щоб, сохрани господи, не збісилась корівчина.
– Телевізор у хліві поставити не думаєте? Щоб, може, дивилась футбол і хокей. Знаєте, які інколи бувають матчі з канадськими професіоналами – полум’я на льоду, вулкан!
– Телевізор для корови – діло зовсім нове, ще не перевірене, – задумливо сказав Хома Прищепа. – Боюсь, аби дров не наламати, аби зовсім не перестала доїтись.
– Але ви ж бо ніколи не боялись нових, прогресивних методів.
– Бо й не боявся! – півником підстрибнув Хома, улещений моєю похвалою. – Порадимося з Мартохою, бо чом не спробувати.
В урочистому мовчанні стояли ми в хліві, зачудовано дивлячись на корову, а мені думалось... Думалось, що ця корова, яка поглядає невмирущими очима покійного яблунівського бухгалтера Петра Зосимовича Варави, має знатись на оркестровому колориті й основному тоні акорду, на паралельних гамах і парафразах, на партесному співі й на піфагоровому строї. Наділена унікальним чуттям, яке спричиняється до збільшення чи зменшення надоїв молока, корова має знати толк у подвійному каноні і подвійному контрапункті, у прихованій поліфонії і прохідних дисонансах, у раптовій модуляції і секундевому співвідношенні акордів. Гай-гай! Музичний слух і музична ерудиція – ось які резерви збільшення надоїв молока відкрив Хома Прищепа.
Ще трохи погомонівши про мистецтво для худоби (не сумнівались, що поп-музика тут не прищепиться, як і всякі авангардистські антинародні течії), ми вийшли з хліва надвір. Світило полудневе сонце. Під ясеном на мурованому п’єдесталі, наче на воротях, притаковився гребенястий червоний півень. Либонь, у півнячій позі було щось від великого завойовника, наполеонівське.
– То ти мені п’єдестал намірився каляти й паскудити! – закричав Хома Прищепа і, вхопивши якийсь дрючок, пожбурив у самозванця. Дрючок ударився об стовбур ясена, і півень, злякано скрикнувши, кинувся в садок до курей. – Так і норовить кожне, щоб спаплюжити святе місце!
– А хто посягає на святиню? – поцікавився я. – Знаходяться такі зухвальці?
– В Яблунівці є народу всякого заводу, від них дочекаєшся честі. Отож і правління бариться, коли вже гранітний пам’ятник витеше чи вирубає з мармуру... Мушу нагадати, авжеж. І вночі подеколи вийду з хати, посторожую. Бо залізе волоцюга, а ти потім його громадою не стягнеш додолу, стоятиме, а місце ж для мене, правда?
– Кажете, знайдуться охочі?
– Чому б і ні. Поки що, сохрани господь, не траплялось такої біди, а коли трапиться? Та з мене ж усі глузуватимуть, навіть кури реготатимуть, що проґавив п’єдестал, що пошився в дурні.
РОЗДІЛ СЬОМИЙ,
Я так докладно зупинився на першій зустрічі з Хомою Прищепою, бо надаю великої ваги першому враженню. Перше враження завжди гостре й правдиве. А що в мою розповідь вклинилась корова червоної масті, так не слід забувати, що корова – така сама повноправна героїня любовного чотирикутника в романі «Позичений чоловік», як Дармограїха чи Мартоха. Звісно, в чомусь вона програє першим двом (жіноцтво завжди жіноцтво!), в чомусь дорівнюється до них, а в чомусь, можливо, й перевершує. А перевершує, напевне, в своїй альтруїстичній безкорисливості, якої, зізнайтесь, бракує першим двом героїням чотирикутника.