Тут баба ворожила (2006)
- Автор: Паняєва Наталя
- Год: 2006
- Язык: украинский
- Год: Гамазин
- ISBN: 966-365-092-3
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Тут баба ворожила (2006)». Краткое содержание книги:
А що скажете, якщо вам запропонують поворожити на смерть із гарантією? Тобто фірма гарантує, що той, на кого ви ворожите, обов’язково захворіє й помре впродовж кількох місяців. І все законно — контракт, штрафні санкції, оплата.
Герої нового роману Наталі Паняєвої «Тут баба ворожила» потрапили саме в таку ситуацію. І їм залишається вибір — або кликати на захист іншу ворожку, або…
Містика в нашому житті межує з реальністю. І кожен сам собі вибирає місце відносно цієї межі. Головне — щоб усе закінчилося щасливо.
— Я спитав про Володарку.
— Володарку? Про що це ви?
— Ви у той вечір згадували про це. Це що, містечко? Я знаю містечко Володарка у Київській області. Це воно? Що там відбувається цікавого?
— Я нічого не знаю! Я ні про що таке в житті не чула!
— Хтось вам про це розповідав? Хто? Коли?
Авенір ставив питання швидко, не даючи Віруні часу оговтатися, але дівчина затялася. Вона квапливо мовила:
— Я не розумію, про що це ви, і взагалі, ми не маємо права розмовляти з покупцями на сторонні теми. З вас 820 гривень.
Авенір подав їй гроші. Дівчина швидко вибила чек, тицьнула йому решту і квапливо попрямувала до іншого покупця. Руки в неї тремтіли.
Дейкало повільно рушив до виходу, наче сподіваючись, що вона його зупинить і таки відповість на запитання. Уже вийшовши з магазину, він помітив, що Віруня дала йому зайві 20 гривень.
Він все ще бачив перед собою чарівливе порожнє личко з великими синіми очима. Щось в цих очах промайнуло тривожне…
— Вона налякана, — мовив він сам до себе, — смертельно налякана. Але чим?
Авенір крутнувся на каблуках і рішуче зайшов до магазину, щоб повернути бідоласі решту.
Дейкало зустрічає Володарку
Дитяче доброчинне свято у скверику на Совських ставках закінчилося. Гості розійшлися, а господарі і найближчі друзі, які допомагали Надії Борисівні Мурченко влаштовувати його, завернули до неї додому, щоб трохи підживитися і відпочити. Усі лишилися задоволені: і діти, і дорослі.
Звичайно, Наталя Паняєва трохи прикидалася, коли казала, ніби вона втомилася на благодійній вечірці і дуже рада, що все вже позаду. Насправді, свято вдалося, як ніколи.
Надія Борисівна, літня пані, яка постійно переймалася долею дітей-музикантів, дуже раділа:
— Ми зібрали достатню суму, щоб відправити дітей на конкурс у Відень, — радісно повідомила вона. — Особливо багато грошей дала лотерея.
Наталя була трохи збентежена останньою заявою. Вона вважала, що найбільшу суму дали її книжки.
— Ви, мабуть, хочете мене обманути, — пожартувала вона. — Я ж і червону свічку палила, і кола малювала — намагалася наворожити хороший прибуток від моїх книжок.
Усі засміялися.
— До речі, — мовила Надія Борисівна. — Якщо ви хочете поворожити насправді, то тут недалеко живе Володарка. Вона — справжня ворожка, медіум чи екстрасенс — хто її там розбере, але люди до неї ходять. Точніше, приїздять на дорогих авто.
Авенір нашорошив вуха, а Наталя поблажливо посміхнулася:
— Ви ж знаєте, Надіє Борисівно, я роблю лише те, що можна використати для моїх романів.
— А може, вам колись знадобиться і ворожка як персонаж, — не здавалася Надія Борисівна.
— Коли мені буде потрібний такий персонаж, тоді я і почну цікавитися екстрасенсами та іншими шахраями.
Одна з гостей, русява дівчина, яку так і звали — Руся, заперечила:
— А я думаю, що вони дещо можуть.
Авенір одразу звернув на неї увагу. Це була висока струнка дівчина з правильними рисами обличчя, з важкою хвилею русявого волосся і сірими очима. Авенір помітив, що вона часто і охоче посміхається. Руся влаштовувала ігри для дітей, проводила лотерею і взагалі була правою рукою пані Мурченко. Репортер одразу взяв за мету познайомитися з нею ближче.
— Вони — це хто? — запитав Авенір.
— Господарка будинку Тетяна Володарська, клієнти називають її Володаркою, — замість Русі відповіла Надія Борисівна. — Хіба ви не запримітили її сьогодні? Висока, чорна, як галка, худа. На кожному пальці каблучка. Дуже колоритна.
— Вона екстрасенс, лікує, ворожить, займається хіромантією, окультними науками, — додала Руся. — Коротше, на всі руки майстер. Спіритизм, транси, духи. Подейкують, що навіть чорні меси.
Авенір засміявся:
— Чорного півня ріже? — Руся йому подобалася, тому він намагався бути дотепним.
— І чорного півня ріжуть, і магічні кола малюють, — кивнула головою Руся, і Авеніру здалося, що він їй також симпатичний.
— Але чому ви кажете весь час «вони»?
Йому відповіла Надія Борисівна:
— У неї живе її приятелька і асистентка Оксана Куліда. Вона у них медіум. Ви її, мабуть, теж помітили — повна, білява, вся у блискітках і прикрасах. Страшенно любить перевдягатися — інколи ходить у сарі або у кімоно. Хоча цей одяг їй не личить, адже вона етнічна українка і ніде далі Боярки не була.
— І не забудьте про Віту, — додала Руся. — Це їхня куховарка і, на додачу, відьма. Родом з якогось села на Закарпатті, відьмацтво у них — сімейна справа. Її мати теж була відьмою.