Сліпобачення
- Автор: Уоттс Питер
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Жупанського
- ISBN: 978-966-2355-99-4
- Переводчик: Анатолий Питик
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Сліпобачення». Краткое содержание книги:
Кінець XXI століття. Розбалансоване людство, яке і без того стоїть на порозі багатьох викликів і невідворотних змін, зіштовхується з новою проблемою принципово іншого рівня — першим контактом. Та чи так легко контактувати з тим, хто, роздивляючись тебе майже упритул, сам не бажає з'являтися у фокусі твого зору? Надто, якщо і зір, і всі інші чуття, на які людство покладалося протягом мільйонів років своєї земної еволюції, виявляються нічого не вартими, коли справа доходить до комунікації з «іншими», які формувалися за геть інакших умов, і для яких всі людські поняття і концепції поведінки нічого не варті, як позбавлене сенсу навіть саме розуміння контакту.
Космічний корабель «Тезей» — вершинне досягнення земних технологій — вирушає на периферію Сонячної системи, щоб спробувати дізнатися про тих, хто кілька років тому несподівано відвідали Землю, за одну мить просканували її у всіх можливих спектрах і так само блискавично зникли, останньої миті надіславши кудись за межі Сонячної системи сигнал невідомого змісту. Лік іде на місяці, адже невідомо, з якою метою «інші» здобували інформацію про Землю та її мешканців, водночас уникаючи жодних контактів.
Десь на самій межі Сонячної системи на орбіті недосформованої зірки ховається посланець іншого світу, з яким «Тезей» має вийти на контакт, з’ясувати його природу і вирахувати потенційну загрозу, яку він може нести Землі.
Чекаю на подальші інструкції. Вони приходять через 839 хвилин і наказують негайно припинити вивчати комети.
Я маю розпочати контрольоване рецесивне падіння, яке кожні 94 секунди розвертатиме мої антени на 5 градусів по всіх трьох осях. Якщо натраплю на будь-які сигнали, схожі на ті, що спантеличили мене, мушу встановити напрямок сигналу максимальної інтенсивності й встановити низку параметричних значень. Також мені наказали передавати сигнал Центру керування польотами.
Я виконую те, що наказано. Тривалий час не чую нічого, але я надзвичайно терплячий і не вмію нудьгувати. Невдовзі знайомий швидкоплинний сигнал торкнувся моїх аферентних пристроїв. Я знову приймаю його і відстежую до джерела, для опису якого маю вдосталь обладнання: сигнал надсилає транснептуніанська комета в поясі Койпера, що сягає близько двохсот кілометрів у діаметрі. З періодичністю 4,57 секунди вона посилає в небеса тонку радіохвилю в двадцять один сантиметр. Радіопромінь у жодній точці не перетинає координатів Центру керування польотами. Здається, він спрямований геть на іншу ціль.
Щоб зреагувати на цю інформацію, Центру керування польотами знадобилося набагато більше часу, ніж зазвичай. У відповідь прийшов наказ змінити курс. Центр керування польотами повідомляє, що відтепер мій напрямок — комета Бернса-Колфілда. Зважаючи на запаси палива та інерційні обмеження, я досягну її лише за тридцять дев’ять років.
Водночас мені більше не потрібно досліджувати нічого іншого.
В Інституті Курцвейла я відповідав за встановлення зв’язку у роздробленому гурті передових науковців, переконаних, що вони ось-ось вирішать квантово-гліальний парадокс. Саме цей глухий кут на десятиліття загальмував розвиток штучного інтелекту. Експерти обіцяли: щойно перепону буде подолано, до першого завантаження особистості лишиться півтора року, а до першої надійної емуляції людської свідомості в програмне середовище — лише два. Відкриття ознаменує собою кінець тілесної історії і звеличить Сингулярність, яка ось уже п’ятдесят років нетерпляче чекає за лаштунками.
Через два місяці після Вогнепаду Інститут розірвав зі мною контракт.
Насправді я здивувався, чому вони так довго чекали. Нам дорого обійшлися ці миттєві зміни глобальних пріоритетів і радикальні заходи, спрямовані на повернення втраченої ініціативи. Навіть наша блискуча постдефіцитна економіка не могла витримати такої різкої зміни без ризику збанкрутувати. Тривалий час вважалося, що завдяки своїй віддаленості станції в глибокому космосі надійно захищені, але тепер вони несподівано стали вразливими з тієї ж причини. Для захисту від невідомого ворога довелося переоснащувати осередки в точках Лаґранжа[30]. Торгівельні кораблі з Марсіанської петлі забирали, переозброювали й переспрямовували. Деякі патрулювали простір над Марсом, а інші рушили до Сонця, щоб захищати комплекс «Ікар».
І не мало жодного значення те, що Світляки не напали на жодну із цих цілей. Ми просто не могли дозволити собі ризикувати.
Опинившись в одному човні, все людство відчайдушно прагнуло за будь-яку ціну повернути гіпотетичну перевагу. Королі й корпорації підписували боргові розписки на серветках і присягалися все владнати, щойно вляжеться це шаленство. Водночас перспективи утопії, що мала настати за два роки, опинилися в тіні Армагеддону, яка нависала з найближчого майбутнього. Інститут Курцвейла, як і всі решта, враз отримав купу інших нагальних завдань.
Тож я повернувся до свого помешкання, відкоркував пляшку «Ґленфіддіха»[31] і розгорнув довкола себе іконки віртуальних вікон, немов пелюстки квітів, поглинаючи об’їдки суперечок, термін придатності яких скінчився ще два тижні тому:
Ганебне падіння глобальної системи безпеки.
Нам не завдали жодної шкоди.
Супутники знищено.
Тисячі загиблих.
Випадкові зіткнення. Ненавмисні жертви.
(Хто їх послав?)
Ми мали побачити, як вони наближаються.
Чому ми не…
Глибокий космос. Закон обернених квадратів[32].
30
Точки Лаґранжа вперше було відкрито 1772 року французьким астроном Жозе-Луї Лаґранжем. Він розрахував, що існує п'ять точок навколо Землі, в яких гравітаційне поле нашої планети нейтралізує гравітаційне тяжіння Сонця. По суті, це єдині ділянки, де об'єкт може стати справді невагомим.
31
«Ґленфіддіх» — марка шотландського віскі.
32
Закон обернених квадратів — закон, який стверджує, що значення певної фізичної величини в даній точці простору обернено пропорційне квадрату відстані від джерела поля, яке характеризує ця фізична величина.