Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Спомини запорожця
Спомини запорожця - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Спомини запорожця

Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:

Спомини Никифора Авраменка, написані в рідкісному для української літератури жанрі «документального свідоцтва», вражають своєю відвертістю та безпосередністю. Події в Україні першої половини XX століття постають крізь особистісне сприйняття простої людини, чия молодість припала на буремні роки Визвольної війни. Дитинство в Запоріжжі початку минулого століття, фронти Першої світової, становлення української армії, бої українських військ у 1917–1919 рр., Зимовий похід, еміграція у Польщі — про все це читач дізнається з щирої сповіді учасника тих далеких подій. Упорядковані та підготовлені до друку автором ще на початку 1970-х, спомини стали своєрідним посланням нащадкам у XXI столітті.
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
1 ... 144 145 146 147 148 149 150 151 152 ... 253
Перейти на страницу:

Командирами полків призначено:

Республіканського Романа Шелеста до повернення Зелінського пом. Малець В., Мазепинського ще слабого Дубового, Лец-Атаманов, Наливайківського т. в. о. Клим Андрущенко, Шевченко, Богунівського Дем'ян Цилюрик, пом. Лучиня, Пирогов, кінного дивізіону Римського-Корсакова, заст. Б. Шевченко, артилерійської бригади Семен Лощенко, окремої інженерної сотні Нестеренко, пізніше — Герасимов, господарство Білякевич, Галушка, зв'язок Семен Скрипка.

Нарешті зайнято Ромодан у нас. Директорія вступила в Київ. Штаб дивізії переїхав в Кременчук, де розмістилась І бригада. Наливайківці і богунівці розмістились за Дніпром в Крюкові.

В Кременчуці з великим жалем і болем прощались ми зі своїм товаришем, героєм Сиваша, найодважнішим з хоробрих, свіжо назначеним командиром Республіканського полку Михайлом Зелінським. Спішив він, ще недолічений, до своїх.

На ст. Ромодан був арештований і разом зі своїм джурою Курахом розстріляний оставляючими місто і станцію після упертого бою з мазепинцями і республіканцями.

Бій вели частини в російській уніформі і перший раз — батальйон німців.

Проводжали Зелінського в могилу всі бойові товариші і многі тисячі людей. Остатнє "Прощай!" завершено трикратним залпом всім Богунівським полком і батареєю Лощенка.

Курах не був убитий. Тяжко ранений, він стратив притомність; пізніше вилічився, а через кілька місяців поліг в бою.

На харківськім напрямку Червона армія перейшла границю і повела наступ, насідаючи на Богданівський полк і Кармелюцький курінь з боку Грайворона і Білгорода.

Вислано там Республіканський полк, броневий потяг "Запорожець", виконаний залізничниками Кременчука і Крюкова.

Знову Махно посунувся на Лозову, загрозивши тилові Гайдамацького полку, прикриваючи вугільний донецький район. На Полтавщині в деяких містах появились озброєні відділи, котрі нападали на маєтки, грабили і палили.

Положення щораз погіршувалось.

Прибувший полк Сірожупанників вислано проти Махна. В дорозі він збунтувався і одмовився од виступу і проти Махна, і проти червоних. Був роззброєний. Командир цього полку, полковник Павло Крат, посідаючий найвищі ордена, хоробрий і рішучий, не міг дать ради з розагітованою товпою. Полк був, щоправда, слабенький, яких 300 багнетів. Гірше — даний приклад тяжкого порушення дисципліни.

Інструкторський курінь з трудом удержував Лозову і доносив о дезерції серед своїх свіжовступивших охотників.

З білгородського напрямку щораз тривожніщі вісті. Переважаючі сили червоних тіснили наші невеликі сили. Командував Червоною армією Антонов-Овсієн- ко; в наступаючих частинах виявлено великий процент мадярів, китайців, латишів.

Полонені називали номера і назви полків, командирів, кількість батарей.

З цього приводу з Києвом виникли непорозуміння і погіршали стосунки. Уряд запевняв, що з Москвою війни немає, що то на свою руку ведуть бої різні самовольні групи, як і Махно. Прийшов наказ почепить на груди червоні стрічки. Харків боронить силами, які є в розпорядженні.

Ще раніше Київ прислав гострий наказ вияснить причину розгону в Полтаві Селянського з'їзду. Ходило про роззброєння повстанців Шинкаря. Говорилось уже про контрреволюцію в наших вищих штабах.

Все вказувало на те, що Харкова нам не вдержать.

Мазепинський полк скеровано на Полтаву, аби підперти харківський напрямок, бо появились нові озброєні відділи і загрожували містові. Бронепотяг "Запорожець" ніс охорону залізниці на Харків.

Нарешті удалось найти старшину Генерального штабу підполковника Стефанова, котрому іпередав обов'язки нач. штабу 2-ї Запорозької дивізії. Тягар відповідальності удалось скинуть з користю для діла. Старшина був знаючий, поважний і таку посаду уже займав. Я вернувся в Мазепинський полк ад'ютантом.

2-га бригада ще не закінчила організації і вишколення. В оборонних боях поважні страти поніс Республіканський полк. Під Дергачами ціла ар'єргардна сотня була цілком знищена. Рештки з раненим командиром (пор. Карась) попали в полон.

1 ... 144 145 146 147 148 149 150 151 152 ... 253
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)