Гаррі Поттер і Смертельні реліквії (з ілюстраціями)

Нарциса мить вагалася, а тоді звернулася до вовкулаки.

- Заведи полонених у підвал, Ґрейбек.

- Стривай, - різко зупинила її Белатриса. - Усіх, крім... крім бруднокровки.

Ґрейбек аж закректав від насолоди.

- Ні! - крикнув Рон. - Візьміть краще мене, беріть мене! Белатриса вдарила його в обличчя, аж кімнатою покотилася луна.

- Якщо вона помре під час допиту, ти будеш наступний, - сказала вона. - Зрадники роду, як на мене, нічим не кращі за бруднокровців. Відведи їх униз, Ґрейбек, і дивися, щоб усе було надійно, але більше нічого з ними не роби... поки що.

Вона шпурнула Ґрейбекові його чарівну паличку, а тоді вийняла з-під мантії короткого срібного ножа. Розрізала ним мотузки, відділила Герміону від решти бранців і поволокла за коси на середину кімнати. Ґрейбек тим часом, тримаючи перед собою чарівну паличку, з якої ніби струменіла невидима нездоланна сила, повів усіх інших до дверей, що вели в темний перехід.

- Думаю, вона дасть мені шматочок дівульки, коли її ухекає? - пробурмотів собі під ніс Ґрейбек, ведучи бранців по коридору. - Я б не відмовився від одного-двох шматочків, а ти, рудий?

Гаррі відчував, як тремтить Рон. Вовкулака штовхав їх крутими сходами. Були й досі зв’язані спиною до спини і щомиті могли послизнутися й скрутити собі в’язи. Унизу Ґрейбек ударом чарівної палички відімкнув важкі двері, заштовхав усіх у вологе затхле приміщення й покинув у цілковитій темряві. Грюкнули, зачиняючись, двері, і не встигла ще згаснути луна цього звуку, як згори долетів жахливий, нелюдський крик.

- ГЕРМІОНО! - загорлав Рон, звиваючись і виборсуючись з мотузок, що всіх їх зв’язували, аж Гаррі мало не впав. - ГЕРМІОНО!

- Тихо! - сказав Гаррі. - Не кричи, Роне, треба придумати, що...

- ГЕРМІОНО! ГЕРМІОНО!

- Треба щось придумати, перестань кричати... треба якось позбутися цих мотузок...

- Гаррі? - почувся з темряви чийсь шепіт. - Роне? Це ви? Рон перестав кричати. Неподалік щось заворушилося й Гаррі побачив, що до них наближається якась тінь.

- Гаррі? Рон?

- Луна?

- Так, це я! Ой, ні, я ж не хотіла, щоб вас упіймали!

- Луно, можеш помогти зняти ці мотузки? - запитав Гаррі.

- О, так, зараз... тут є старий цвях, ми ним користуємось, якщо треба щось зламати... хвилиночку...

Нагорі знову заверещала Герміона. Після неї почувся й Белатрисин вереск, проте розібрати слова було неможливо, бо знову зарепетував Рон:

- ГЕРМІОНО! ГЕРМІОНО!

- Містере Олівандер, - почув Гаррі Лунині слова. - Містере Олівандер, чи маєте ви цвях? Якби ви трошки посунулися... здається, він був біля глечика з водою...

За кілька секунд вона повернулася.

- Тільки не ворушіться, - попередила.

Гаррі відчував, як вона встромила цвях у міцні волокна мотузок, щоб хоч трохи послабити вузол. Згори долинув Белатрисин голос.