Гаррі Поттер і Смертельні реліквії (з ілюстраціями)
- Автор: Ролінґ Джоан К.
- Серия: Гарри Поттер #7
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА
- ISBN: 978-966-7047-70-2
- Переводчик: Виктор Евгеньевич Морозов
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Гаррі Поттер і Смертельні реліквії (з ілюстраціями)». Краткое содержание книги:
Рон кинувся витягати Герміону з-під уламків, а Гаррі не гаяв часу. Він перестрибнув через крісло й вихопив із Дракових рук три чарівні палички, націлив їх на Ґрейбека і заволав: - «Закляктус!» - Потужним потрійним закляттям вовкулаку підкинуло вгору аж до стелі і з розмаху гепнуло об підлогу.
Нарциса відтягла Драко подалі від цього хаосу, а Белатриса з розкуйовдженим волоссям зірвалася на ноги й почала розмахувати срібним ножем. Нарциса націлилася чарівною паличкою на двері.
- Добі! - заверещала вона, й навіть Белатриса завмерла. - Ти! Це ти зірвав люстру?..
Крихітний ельф задріботів по кімнаті, тицяючи тремтячим пальцем у свою колишню хазяйку.
- Ви не повинні зашкодити Гаррі Поттеру, - пропищав він.
- Убий його, Циссі! - загорлала Белатриса, однак знову щось голосно ляснуло - і Нарцисина чарівна паличка теж злетіла вгору й упала по той бік кімнати.
- Ти мала брудна мавпо! - залементувала Белатриса. - Як ти посмів забирати чарівну паличку у відьми, як ти посмів кидати виклик своїм хазяям?
- Добі не має хазяїна! - пискнув ельф. - Добі - вільний ельф, і Добі прийшов урятувати Гаррі Поттера і його друзів!
Від болю у шрамі Гаррі вже нічого не бачив. Мов у тумані, він зрозумів, що в них залишилися секунди, миті до того, як тут з’явиться Волдеморт.
- Роне, лови... і ТІКАЙ! - закричав він, кидаючи йому одну чарівну паличку. Тоді нахилився, щоб витягти з-під люстри Ґрипхука. Ґоблін стогнав, але меча з рук не випускав. Перекинувши його через плече, Гаррі схопив за руку Добі й крутнувся на місці, щоб роз’явитися.
Перед тим, як провалитися в темряву, він устиг востаннє окинути поглядом вітальню. Побачив застиглих Нарцису й Драко, руде пасмо Ронового волосся і розмиту срібну смугу - траєкторію Беатрисиного ножа, що летів через усю кімнату туди, де щойно стояв Гаррі...
- Білл і Флер... котедж «Мушля»... Білл і Флер...
Він розчинився в невідомості. Міг тільки повторювати назву пункту призначення й надіятися, що цього вистачить, щоб туди перенестися. Біль у чолі пронизував, вага ґоблінового тіла тисла на плечі. Відчував, як б’є по спині Ґрифіндорів меч. Рука Добі смикнулася в його долоні. Він подумав, що ельф намагається перебрати на себе контроль, скерувати їх у потрібному напрямку, і дав знати, що не заперечує, легенько стиснувши йому пальці...
І ось вони вдарилися об твердий ґрунт, відчули запах солонуватого повітря. Гаррі впав навколішки, відпустив руку Добі й обережно поклав на землю Ґрипхука.
- Усе нормально? - запитав він, коли ґоблін поворухнувся, одначе Ґрипхук лише заскімлив.
Гаррі примружено роззирнувся в темряві. Неподалік під неозорим зоряним небом виднівся будинок, і Гаррі здалося, що він помітив там рухи.
- Добі, це котедж «Мушля»? - прошепотів він, стискаючи в руках дві чарівні палички, відібрані у Мелфоїв, готовий, якщо буде треба, до бою. - Ми опинилися там, де треба? Добі?
Він озирнувся. Маленький ельф стояв неподалік.
- ДОБІ!
Ельф захитався, в його величезних блискучих очах відбилися зорі. І він сам, і Гаррі одночасно подивилися на срібне руків’я ножа, що стирчало з ельфових грудей.
- Добі... ні... НА ПОМІЧ! - заревів Гаррі в бік будинку, до людей, що там рухалися. - НА ПОМІЧ!
Він не знав і не хотів знати, чаклуни там чи маґли, друзі чи вороги. Він бачив лише темну пляму, що розповзалася в Добі на грудях, бачив тонесенькі ручки, що їх ельф простягав до Гаррі в німому благанні. Гаррі схопив його й поклав боком на холодну траву.
- Добі, ні, не вмирай, не вмирай...
Ельфові очі знайшли його, губи затремтіли, силкуючись вимовити пару слів:
- Гаррі... Поттер...
І, легенько здригнувшись, ельф завмер, а його очі стали просто великими скляними кулями, посипаними світлом зірок, яких вони вже не бачили.
- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ -
Майстер чарівних паличок
Це було наче занурення в давній страшний сон - на мить здалося, що він стоїть навколішки поруч із загиблим Дамблдором біля підніжжя найвищої в Гоґвортсі вежі, хоч насправді він дивився на крихітне тільце, що скорчилося на траві, пронизане Белатрисиним срібним ножем. Гаррі машинально повторював: - Добі... Добі... - хоч і розумів, що ельф уже там, звідки не озиваються.
За якусь хвилю збагнув, що вони все ж потрапили куди треба, бо, поки він стояв навколішки над ельфом, його оточили Білл, Флер, Дін і Луна.