Ежені Гранде. Селяни
- Автор: де Бальзак Оноре
- Серия: Вершини світового письменства #38
- Год: 1981
- Язык: украинский
- Год: «Дніпро»
- Переводчик: Елеонора Ржевуцька
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Ежені Гранде. Селяни». Краткое содержание книги:
Олімпія Шарель, вродлива нормандка з золотистобілявим волоссям, товстенька, з обличчям, пожвавленим розумними очима, з носом маркізи, тонким з горбинкою, являла своїм виглядом, дівочим, незважаючи на гнучку талію іспанки, всю вихованість, що її тільки може дівчина, народжена в середовищі, на ступінь вищому від простого люду, набути з тієї близькості, яку робила ласку дозволяти її пані. Пристойно одягнута, з прекрасними й скромними манерами, вона розмовляла цілком правильною мовою. Через усе це Мішо легко піддався її чарам, особливо, коли дізнався, що його красуню з часом чекає досить велике багатство. Труднощі виникли з боку графині, яка не хотіла розлучатися з такою гарною покоївкою; але, коли Монкорне з'ясував їй своє становище в Егах, ніщо вже не стало затримувати весілля, крім потреби порадитися з батьками нареченої, які не загаялися дати свою згоду.
Мішо, за прикладом свого генерала, дивився на свою молоду дружину, як на вищу істоту, якій слід було підкорятися суто по-військовому, без заперечень. У цьому душевному спокої й роботі поза домом він знайшов ті засади щастя, про які мріють солдати, лишаючи свою службу: досить роботи для задоволення потреб тіла і досить втоми, щоб мати насолоду від чарівності опочинку. Незважаючи на свою визнану всіма відважність, Мішо ніколи не був серйозно поранений і не почував ніяких страждань, що неминуче погіршують настрій духу ветеранів; як усі дійсно сильні люди, він мав рівний настрій, і дружина полюбила його від щирого серця. З моменту свого оселення в павільйоні це щасливе подружжя втішалося чарівністю медового місяця в гармонії з природою і з мистецтвом, твори якого оточували його: умови далеко не часті! Речі навколо нас не завжди бувають погоджені зі станом наших душ.
В даний момент це було таке прекрасне видовище, що графиня зупинила Блонде і абата Бросета, бо звідти вони могли бачити чарівну пані Мішо, не бачені нею.
— Гуляючи, я завжди заходжу в цю частину парку, — сказала вона пошепки. — Мені так само приємно милуватися на павільйон та двох його голубків, як розглядати гарний пейзаж.
І вона багатозначно спиралася на руку Еміля Блонде, щоб поділитися з ним почуттям такої тонкості, яку висловити не можна, але жінки її розуміють.
— Мені б хотілося бути швейцаром в Егах, — усміхаючись, відповів Блонде… — Але що з вами? — запитав він, помітивши вираз суму, збуджений цими словами, на обличчі графині.
— Нічого.
Завжди, коли жінки думають про щось значне, вони лицемірно кажуть: «Нічого».
— Але ми іноді віддаємося думкам, що вам можуть здаватися пустими, а для нас вони жахливі. Я теж заздрю долі Олімпії…
— Хай почує вас бог! — сказав абат Бросет, усміхаючись, щоб позбавити ці слова їх значущості.
Пані де-Монкорне збентежилась, спіймавши в позі Олімпії і на обличчі її вираз неспокою та суму. З манери, з якою жінка витягує нитку при кожному стьожку, інша жінка вгадує її думки. Насправді, хоч і вдягнута в гарненьке рожеве плаття, з старанно зачесаною невкритою головою, дружина начальника охорони не поринула в роздуми, погоджені з роботою. Її прекрасне чоло, її погляд, часом загублений то в піщаному майданчику, то в листі, яке вона не бачила, тим простодушніше виказували вираз глибокої тривоги, що вона не знала про присутність спостерігачів.
— А я ще їй заздрила!.. Що може так похмурити її думи?.. — сказала графиня священикові.
— Пані,— тихо відповів абат Бросет, — скажіть мені, чому серед цілковитого щастя людина завжди підпадає невиразним, але зловісним передчуттям?
— Кюре, — зауважив з усмішкою Блонде, — ви дозволяєте собі єпископські відповіді!.. «Нічого не вкрадеш, за все треба платити!»— сказав Наполеон.
— Така думка, висловлена устами імператора, виростає до розмірів народної мудрості,— відповів абат.
— В чім справа, Олімпіє, що з тобою, люба? — сказала графиня, підходячи до своєї колишньої покоївки. — Ти ніби задумлива й сумна… Чи не було сварки між подружжям?..