Гаррі Поттер і келих вогню

— Поттере, ти тямущий хлопець, — сказав він. Його магічне око знову повернулося на Карту мародера. — Кравч, можливо, про це думав, — поволі проказав він. — Дуже ймовірно... Чимало сміховинних чуток літає останнім часом — звичайно, з легкої руки Ріти Скітер. Багатьох це виводить з рівноваги, — грізний оскал скривив його й так перекошений рот. — Якщо я кого й ненавиджу, — бурмотів він більше сам до себе, ніж до Гаррі, а його магічне око втупилося в нижній лівий куток карти, — то це смертежерів, тих, що й досі на волі...

Гаррі глипнув на нього. Чи міг Муді мати на увазі те саме, про що думав і Гаррі?

— А зараз, Поттере, я хочу запитати щось у тебе, — тон у Муді став діловий.

Гарріне серце тьохнуло: ось і настає ця мить. Муді зараз запитає, де він дістав цю карту — штуку дуже підозрілу — і випливе історія про те, як вона до нього потрапила. Вина впаде не тільки на Гаррі, а й на його покійного батька, на Фреда та Джорджа Візлів, на професора Люпина, який торік викладав у них захист від темних мистецтв. Муді помахав картою перед носом у Гаррі, який увесь мовби зібрався в грудку.

— Чи я можу в тебе її позичити?

— Ох! — вирвалося в Гаррі. Він дуже любив цю карту, але, з другого боку, йому відлягло від серця, бо Муді не спитав, де він її взяв. Крім усього, він був перед Муді в боргу. — Беріть, звичайно.

— Молодець, — прогарчав Муді. — Мені вона знадобиться... Це може бути саме те, що я шукав... Усе, Поттере, спати. Швиденько...

Вони разом піднялися сходами нагору. Муді й далі розглядав карту, наче то був скарб, ціннішого за який він ніколи не бачив. Вони мовчки дійшли до дверей кабінету Муді. Муді зупинився й поглянув на Гаррі:

— Поттере, ти ніколи не думав стати аврором?

— Ні, — Гаррі на крок відступив.

— А варто було б подумати, — кивнув Муді, замислено дивлячись на Гаррі. — Правду тобі кажу... І, між іншим... Гадаю, ти серед ночі не просто так прогулювався з яйцем?

— Ні, — усміхнувся Гаррі. — Я намагався розгадати його таємницю.

Муді підморгнув, його магічне око знову закрутилося.

— Правду кажуть, Поттере, що нічна прогулянка може навіяти цікаві ідеї. Побачимося вранці...

Дивлячись на Карту мародера, він зайшов до кабінету і зачинив за собою двері.

Гаррі повільно повертався до ґрифіндорської вежі, гублячись у думках про Снейпа, Кравча і про те, що це все означає... Чому Кравч прикидався хворим, якщо міг, коли хотів, легко потрапити в Гоґвортс? І що саме, на його думку, ховав у своєму кабінеті Снейп?

А Муді вважає, що він, Гаррі, повинен стати аврором! Цікава думка... Та коли за десять хвилин Гаррі опинився в ліжку, а яйце та плащ-невидимка були надійно заховані у валізі, він подумав, що, перш ніж обирати кар'єру аврора, треба перевірити, чи для цього обов'язково мати стільки шрамів, як у Муді.