Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
137 Неточна цитата з Книги пророка Єремії 17: 9. Пор.: Г/іХбоко сердце (чє/іов^кХ) пЗчє воЁ^ъ, Й Че/ІОВ^КЪ єсть.
138 Слова Друга з 3-ї розмови.
139 Очевидно, ідеться про слова пророка Єремії: Г/іХвоко сердце (чє/іов^кХ) пЗчє всё^ъ, й че/іов^къ єсть (Книга пророка Єремії 17: 9).
140 Сковорода має на думці слова: Г/іХвоко сердце (чє/іов^кХ) пЗчє всё^ъ, й челов^къ єсть (Книга пророка Єремії 17: 9).
141 Лат. essentia (сутність, буття) - один з найважливіших термінів європейської філософії. Відповідник гр. ovola. З'явився десь за часів Сенеки. Принаймні в «Моральних листах до Луцілія» (LVIII, 6) Сенека писав: "...Хочу, щоб ти, коли це можливо, прихильно почув од мене слово 'буття' [essentia], але я послуговуватимусь ним, навіть якщо воно тебе дратуватиме... Як передати нашою мовою грецьке ovala - важливе поняття, що охоплює природу, є основою взагалі всього?.. Отож, будь добрий, дозволь мені вживати це слово..." [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 186-187]. Цей термін кілька разів зринає по-латинському в листах Сковороди, а в кириличній транслітерації (эссенчія) - ще й у присвяті перекладу трактату Плутарха «Про спокій душі». Варто зазначити, що в «Етимологіях» Ісидора Севільського, на які покликався, наприклад, учитель Сковороди Михайло Козачинський [див.: Козачинский М. Книга третья. Нравственная философия, или Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. - С. 375], це слово фігурує як одне з Божих імен [див.: Erdmann Е. von. Unahnliche Ahnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722-1794). - Koln; Weimar; Wien, 2005. - S. 249].
142 Книга пророка Ісаї 46: 12.
143 Див. прим. 29 до діалогу «Потоп зміин».
144 Образ "машини світу" (machina mundi), чиє коріння сягає старовинних греко-римських театральних вистав, набув філософського сенсу в космології Лукреція (Про природу речей, V, 96): "Врешті, впаде цей огром, і завалиться світу споруда" [ТітЛукрецій Кар. Про природу речей / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1988. -С. 124]. Серед новочасних авторів у схожому зі Сковородою контексті його вживав, наприклад, Ніколай Кузанський: "З'ясується, що машина світу [machina mundi] ніби як матиме скрізь центр і ніде окружності. Адже її окружність і центр - це Бог, який повсюди й ніде" [Еіиколай Кузанский. Об ученом незнании // Еіиколай Кузанский. Сочинения: В 2 т. -Москва, 1979. - Т. 1. - С. 134; див. про це: Erdmann Е. von. Unahnliche Ahnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722-1794). - Koln; Weimar; Wien, 2005. - S. 439^40]. Він був досить популярний і в українській бароковій літературі, зринаючи найперше там, де мова заходила про Бога-Творця, який "махину того свѣта зо всѣм створенєм з ничого словом єдиньїм... створи" [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 913], у творах різних жанрів: натурфілософських трактатах [див.: Прокопович Ф. Натурфілософія, або Фізика//Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1980. - Т. 2. - С. 338; Кониський Г. Філософія природи, або Фізика // Кониський Г. Філософські твори: У 2 т. - Київ, 1990. - Т. 2. - С. 301], церковних казаннях, у яких ішлося про Бога, що збудував "сличную махину свѣта" [РадивиловськийА. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 111; пор.: РосіеуН. Kazania і homilie. -Poczaiow, 1788. - S. 214; Крекотень В. L До історії української бароккової учительно-ораторської прози. Казання Ігнатія Оксеновича Старушича на погребі князя Ілії Святополк-Четверте[и]нського // Українське літературне барокко: Збірник наукових праць. - Київ, 1987. - С. 253; Кониський Г. Слово в день св. пророка Иліи // Собраніе сочиненій Георгіа Конисскаго, архієпископа Бѣлорусскаго. - Санкт-Петербург, 1835. -Ч. 1. - С. 243], тощо.
145 Парафраза Апокаліпсису 21: 1. Пор.: И вйдѣ^ъ нсво ново й уемлк нбвХ. Образ "нового неба" був досить популярний у літературі старої України. Досить пригадати хоч би книгу Іоаникія Галятовського під назвою «Небо новоє з новыми звѣздами сотворенноє, то єст Преблагословенная Двва Маріа Богородица з чудесами своими» (Львів, 1665).
146 Сковорода має на думці слова: Г/іХвокб сердце (чс/іов^кХ) гтс всЁ^ъ, й чс/іов^къ єсть (Книга пророка Єремії 17: 9).
147 Мабуть, це варіація на тему св. ап. Павла: Єсть т^/іо дХшсвнос, й єсть т&ю дХ^бвнос (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 15: 44). Богослови пояснюють поняття "духовне тіло" так: "За умов смертності, після гріхопадіння, духовна природа душі зберігає певний зв'язок з розрізненими складниками тіла, які вона зуміє знайти після воскресіння задля того, щоб вони перетворились на 'тіло духовне' - на наше справжнє тіло, що відрізняється від грубої тілесності - від 'шкіряних риз', які Бог дав Адамові та Єві після гріхопадіння" [Лосский Вл. Очерк мистического богословия Восточной Церкви // Мистическое богословие. - Киев, 1991. - С. 162].