Повна академічна збірка творів

122 Парафраза Книги пророка Ісаї 5: 20. Пор.: Горе г/ілгб/ігсцш/иъ /іХклвое дбврое, й дбврое /іХкЛВОЄ, ПО/ІЛГУКІЦШ/ИЪ Т/ИХ СВ^ТЪ, Й СВ^ТЪ Т/ИХ, ПО/ІЛГЛКІЦШ/ИЪ гбрвкое С/ІЛДК0Є, Й С/МДК0Є гбрвкое.

123 П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 8: 17.

124 Парафраза Євангелії від св. Івана 14: 6. Пор.: єміь пХтв й истина й живбтъ.

125 Це слова самого Сковороди.

ш Фраза сов^тъ въ сердцы зринає в Книзі Притч Соломонових 20: 5.

127 Парафраза Книги Притч Соломонових: або 4: 23 (пор.: ^рлненіе/иъ В/ікідй твоє сердце), або ЗО: 24 (пор.: оут^ішй сердце твоє).

128 Сковорода має на думці слова: Hd стрижи /иоей стЗнХ, й в^ыдХ нл id/иень, й поміотрго єже видати, что во^Г/іетъ во /инѣ й что (Яв^Ьцмкі Hd шв/іиченїе /иое (Книга пророка Аввакума 2: 1).

129 Друге послання св. ап. Павла до коринтян 4: 6.

во Неточна цитата з Книги пророка Ісаї 43:19. Пор.: се, творго ншвла.

131 Думка Сковороди про тотожність себепізнання й богопізнання, яку можна знайти вже в Климента Олександрійського (Педагог, III, 1) [див.: ErdmannE. von. Unahnliche Ahnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda (1722-1794). - Koln; Weimar; Wien, 2005. - S. 248], була доволі поширена у творах українських письменників та богословів XVII-XVIII ст. Про це писали, зокрема, Дмитро Туптало ("...от познанія себе приходит человѣк в познаніє Бога, и поєлику кто познаваєт своє ничтожество, потолику Бога познаваєт" [ТупталоД. Лѣтопись // Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. - Москва, 1842. - Ч. 4. - С. 392-393]), Іван Максимович ("Агце себе познати отнюд невозможеш, / Помышляя о Бозѣ, что тебѣ поможеш. / Совершенно зерцало Бога познаніє, / Своєй души прилежно єсть истязаніє. / Добронравно житіє дасть ти познать Бога, / За смиренніи дВла готова мзда многа" [Максимович L Алфавит собранный, риѳмами сложенный. - Чернігів, 1705. - Арк. 129 (зв.)]) та інші [див.: Радивиловський А. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 623; Алфавит духовный. -Київ, 1713. - Арк. 19; Начатки догмато-нравоучителнаго богословія. - Почаїв, 1770. - С. 96-97]. Те ж саме було характерне й для тогочасного західного богослів'я. Досить пригадати хоч би найавторитетнішого католицького теолога потридентської доби Роберто Белларміно [див.: БелларминР. Руководство к богопознанію по лѣствицѣ сотворенных вегцей. - Москва, 1783. - С. 1].

132 Фраза йстинл гдна зринає в Книзі Псалмів 116 (117): 2.

133 Парафраза Пісні над піснями 1: 7. Пор.: (іцк не о^в^си Ы/иХкі теве, довр^А въ женЗ^ъ, й^віди тві въ патЗ^ъ пЗствъ й гмсй кш^/іицм твоа qj кХфєй пЗстырски^ъ.

134 Книга Псалмів 22 (23): 1.

135 Можливо, Сковорода має на думці латинську приказку: "Stultus nil credit, nisi quod visu sibi cedit" ("Дурень у ніщо не вірить, хіба що зором перевірить") Щимбалюк Ю., Кобів Й., СмуроваЛ., ЛатунЛ. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. - Вінниця, 2003. - С. 316].

136 Ось як розробляв цей мотив, наприклад, Георгій Кониський: "Вийди на степ і поле, поем отри на ниви, / Іспитай, что дієтея з твоїми засіви: / Гниють зимою, / Ростуть весною, - Так і ти істлієш, / Посліжде імієш / Ожить по-прежнему ціл" [Кониський Е. Воскресеніє мертвих // Українська література XVIII ст.: Поетичні твори. Драматичні твори. Прозові твори. - Київ, 1983. - С. 339]. А ще раніше Інокентій Винницький відповідав на питання: "Яким способом тѣло в землю оберненноє повстанет?" - так: "Таким, яко насВнє всВянноє в землю умираєт, а потом оживаєт и отрастаєт, так тѣло чловечеє умерши повстанет" [Винницький L Катихисіс, албо Наука христіанскія. - Унів, 1685. - Арк. 24 (зв.)].