Дотик

«Наші люди, — подумав він, крокуючи згодом через Кінрос-таун. — Наші люди — мандаринці, а не кантонці. Що, в біса, усе це означає? Я завжди дотримувався думки, що китаєць — він і є китаєць. Вочевидь, ми наштовхнемося на сильну протидію з боку сера Кінроса, коли влада почне вживати конкретних та енергійних заходів, спрямованих на заборону китайської імміграції. Цей закон має бути ухвалений на федеральному рівні; і всі наші білі бізнесмени будуть протидіяти цьому, бо вони можуть платити набагато менше новоприбулим китайським робітникам, аніж білим людям. Так, профспілки мають проштовхнути заборону на імміграцію через федеральний парламент. І це означає, що наша потреба в політичній організації є навіть більш нагальною і важливою, ніж чисто профспілкова діяльність.

От чорт! І треба ж цьому статися, що ця ситуація в Кінросі виникла саме зараз, коли ми маємо набагато небезпечнішу ситуацію у Квінсленді, а скватери з Нового Південного Уельсу утворили свою жалюгідну спілку фермерів-вівчарів! Якщо — ні, не якщо, а коли стригалі почнуть страйк, це буде порохова діжка. І я буду ой як потрібен у Сіднеї, а не в цьому болоті, попри все його золото. Білл Спенс зазнає такого тиску з боку стригалів, що йому доведеться наполягати на повсюдному введенні профспілок у стригальні сараї, а якщо йому вдасться залучити на свій бік портових вантажників у Сіднеї, то у нас буде гаряча пора. Але ж звідки взяти гроші на оплату страйку? Минулого року ми дали тридцять шість тисяч фунтів лондонським докерам, і вони мали змогу перемогти. Але зараз ми на мілині, без гроша в кишені. А тут мене ще в цей Кінрос занесло».

Біду дуже хотілося проникнутися симпатією до Сема О’Доннела, але чим більше він мав з ним справу, тим менше він йому подобався. Хоча Бід скоріше схарактеризував би його як безпорадного симпатягу, а не порушника спокою чи бунтівника. Той факт, що він мав багато друзів серед робітників збагачувальної фабрики та механічних цехів, але жодного — серед своїх колег, вказував на те, що він викликав роздратування у тих, хто працював разом із ним. Однак Бід твердо вирішив скористатися кращими рисами О’Доннела. Цей чоловік був привабливий, мав приємні манери, гарно говорив. А ще він ненавидів китайців, стосовно яких він був цінним джерелом інформації. Для профспілкової ради Кінрос та шахта «Апокаліпсис» були загадкою. Ні, сер Александр не робив якихось поблажок китайцям при скороченні персоналу. Вони теж втратили робочі місця, і приблизно в тій же самій пропорції, що й білі люди.