Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів

До 90-х років ХХ ст. у науковій юридичній літературі, присвяченій проблемі формування громадської думки під час розслідування злочинів, недостатньо уваги приділялося питанню можливості використання для цього ЗМІ особами, які не зацікавлені в результатах розслідування злочину. Серед об’єктивних причин цього — історичний час (доба СРСР), існування лише державних ЗМІ та ін. Небезпека маніпулювання громадською думкою під час досудового слідства полягає у можливості впливу на дії та рішення слідчого, прокурора, дізнавача, а також програмування поведінки потерпілого, свідків, інших підозрюваних особами, які не зацікавлені в об’єктивному розслідуванні злочину. Справа в тому, що КПК України не передбачає дотримання точного порядку слідчих дій або обов’язкового їх вибору, суворих вимог до умов вибору запобіжного заходу. Ці питання вирішує слідчий на основі професійного досвіду та власних переконань. Тому можливим стає вплив через ЗМІ на слідчого з метою прийняття ним рішення, яке є найсприятливішим для осіб, що не зацікавлені у розслідуванні справи (наприклад, вибір слідчим як запобіжного заходу підписки про невиїзд з метою створення можливості для підозрюваного уникнути в подальшому кримінальної відповідальності). Крім того, в ЗМІ може бути розміщена негативна інформація про особу або орган, що здійснює досудове розслідування. Це може значно вплинути на бажання інших учасників процесу давати правдиві свідчення.

Про можливість впливу ЗМІ на характер прийняття процесуальних рішень говорить Ю. Грошевий. Так, виконані ним дослідження показують, що 35 % опитаних працівників прокуратури підтвердили, що на їх позицію як державного обвинувача впливають оцінки злочину та злочинця, що містились у пресі, на радіо та телебаченні. 20 % суддів відповіли, що оцінка ЗМІ вплинула на формування їхнього внутрішнього переконання. У зв’язку з цим Ю. Грошевий зазначає, що вплив громадської думки через повідомлення ЗМІ на інспекторів, слідчих, прокурорів, суддів є явищем, що невіддільне від кримінального судочинства. А тому правоохоронцям потрібно навчитися створювати позитивну громадську думку, а негативну вміти нейтралізовувати. При цьому ЗМІ слід розглядати як спеціально створену систему управління громадською думкою.

І досі в криміналістичній науці теоретично не опрацьовано напрями ефективної взаємодії правоохоронних органів і ЗМІ при розслідуванні злочинів (у тому числі вчинених організованими злочинними групами), які викликали великий суспільний резонанс, коли для впливу на процесуальні рішення правоохоронних органів застосовувалася сила громадської думки. Такі випадки вже мали місце в практиці діяльності правоохоронних органів України. Так, не останню роль відіграли ЗМІ при розслідуванні злочину, скоєного відомим у минулому столичним кримінальним авторитетом Віктором Авдишевим, якого було заарештовано за звинуваченням у вчиненні вимагання (ч. 3 ст. 144 КК України 1960 р.). Тоді в пресі з’явилася низка публікацій про невідповідність запобіжного заходу, застосованого слідчим до особи обвинуваченого, публікувалися матеріали про його заслуги як спортсмена, заслуженого тренера, бізнесмена, мецената, наводилися факти про незадовільний стан його здоров’я, несумісний з перебуванням у СІЗО. На підтримку В. Авдишева виступали відома екстрасенс Джуна Давіташвілі, співак Й. Кобзон. Під час суду В. Авдишева відпустили на похорон матері, змінивши запобіжний захід на підписку про невиїзд, чим він і скористався для ухилення від слідства. В подальшому, за орієнтуванням Управління по боротьбі з організованою злочинністю м. Києва, В. Авдишева затримали російські правоохоронці.