Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів
- Автор: Біленчук Петро Дмитрович, Семаков Геннадій Семенович
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: МАУП
- ISBN: 966-608-683-2
- Жанр: право
Электронная книга - «Криміналістична тактика і методика розслідування окремих видів злочинів». Краткое содержание книги:
Для студентів і викладачів вищих закладів освіти, науковців, працівників правоохоронних органів і правозахисних організацій.
До найпоширеніших, на думку Н. Маюрова, Х. Лойта, Е. Сергачова, форм інформаційно-пропагандистської роботи, що практикуються міліцією і організовуються з участю представників ЗМІ, належать: засідання колегій МВС, ГУ МВС, УМВС, УВСТ з наступною пресконференцією для журналістів; лекція, доповідь, бесіда; конференції; лекторії правового виховання; вечір-портрет, усний журнал; тематичний вечір, вечір запитань і відповідей; мітинг, диспут, дискусія, “круглий стіл”.
Один із найпоширеніших методів аналізу пропаганди у США отримав назву SCAME (Source — Content — Audience — Media — Effect), тобто джерело, а саме — його достовірність, точність; зміст — конкретний формат, відповідно до якого оцінюється зміст; аудиторія — визначення типу аудиторії, на яку спрямоване повідомлення; медіа — який канал вибрано для передачі повідомлення; ефект — можливі наслідки введення повідомлення в масову свідомість.
Пропаганда використовує абстрактні об’єкти, що зовсім не зменшує її ефективності. Завдяки абстрактності об’єкта пропаганда значно краще працює в періоди кризового розвитку ситуації (Г. Почепцов). Однак на противагу пропаганді діє контрпропаганда, в межах якої визначається техніка зі спростування негативного повідомлення. До її прийомів належать: пряме спростування — має бути достовірним і швидко досягати аудиторії, щоб не дати можливості виявитися негативному ефекту повідомлення опонента; непряме спростування — спрямоване на боротьбу з достовірністю повідомлення опонента; відволікання уваги — введення нових тем, які відволікають масову свідомість від проблеми; мовчання — інколи краще промовчати, щоб не поширювати чуже повідомлення; мінімізація — робиться акцент на моментах, які позитивні стосовно себе в повідомленні опонента; попередження — наводиться інформація, яку може повідомити опонент.
Найбільш узагальнено зазначені напрями роботи інформаційних служб органів дізнання та досудового слідства виявляються в основних сферах PR (паблік рилейшнз). До них належать: популяризація у ЗМІ; комунікації; суспільна діяльність;поширення повідомлень керівництва; реклама; агітація в пресі; відносини із засобами масової інформації; пропаганда; групові взаємовідносини та інше (Д. Ньюсом, Д. ВанСлайк Терк, Д. Крукберг). Однак паблік рилейшнз — це дещо більше, ніж перелічений вище набір. Паблік рилейшнз відрізняється від пропаганди, а також від реклами, які можна ефективно використовувати в діяльності підрозділів інформаційних служб органів дізнання та досудового слідства. Професор П. Матрат пояснює це тим, що стратегія реклами полягає в тому, щоб викликати бажання, створити мотивування для попиту; стратегія пропаганди — збуджувати умовні рефлекси, які заміняють усвідомлені дії; паблік рилейшнз — стратегія довіри, яка одна тільки спонукає вірити повідомленню. Хоча безсумнівно реклама повинна доповнювати цілісну програму PR. Вона має в пресі і на каналах мовлення свій власний простір і час, які продаються.
Д. Ньюсом, Д. ВанСлайк Терк, Д. Крукберг виокремлюють три типи реклами, найпоширеніші в PR-практиці:
• “домашня” реклама — це те, що організація готує для використання в своєму власному ЗМІ або у тому, який перебуває у спільній власності;
• оголошення про публічні послуги (ОПП) — подаються в формі оголошення, під них виділяється, як правило, непроданий час. Самі оголошення готуються як комерційна реклама і розміщуються переважно благодійними і бюджетними організаціями;
• корпоративна реклама, що має тематичний, пропагандистський характер або використовується в цілях підкреслення індивідуальності тієї чи іншої організації:
- тематична реклама, що використовується організаціями для обговорення поглядів на тему або проблему і спрямована на певну суспільну групу;
- пропагандистська реклама організації, яка хоче, аби її політику підтримали. Її межі набагато ширші за загальні коментарі. Така реклама може містити навіть заклик надати підтримку позиції, яку займає організація, тому є формою лобіювання з метою впливу на громадську думку;
- реклама корпоративного іміджу, застосовувана компаніями, організаціями, які хочуть показати, що вони охороняють інтереси суспільства, а також спрямована на те, щоб викликати позитивне суспільне ставлення. Якщо рекламу іміджу не здійснювати, то організація може зіштовхнутися із зниженням довіри суспільства, результати якого можуть бути катастрофічними.
На думку Л. Брауна, імідж є однією з основних форм впливу на свідомість суспільства, під яким слід розуміти формування та підтримання стійкого позитивного враження, образу організації, яким його бачить громадськість. Термін “імідж” нерозривно пов’язаний з поняттям “стереотип”, який, на погляд І. Ліпмана, вживається для позначення поширених у громадській думці упереджених уявлень про членів різноманітних національно-етнічних, соціально-політичних і професійних груп. Як вважає Б. Борисов, дуже важливо, який зміст прихований за стереотипом, як глибоко він охоплює істотні взаємозв’язки явищ, типові ознаки, притаманні подіям або цим явищам. Якщо зв’язки, на яких зосереджується уява, або риси, на яких наголошують, неістотні та поверхові, то утворюється хибний, так званий псевдостереотип. Як зазначає Т Хеллер, саме в цій сфері інвестиції в дослідження громадськості є найнеобхіднішими, адже недоліки досліджень призводять до провалу багатьох кампаній з реклами корпоративного іміджу. В більшості ж випадків реклама іміджу настільки перевантажена фактами, що нечасто буває переконливою. Єдине, чого повинна прагнути реклама іміджу, — це підвищення впевненості в організації.