Пригоди Електроніка (квадрологія)
- Автор: Велтистов Евгений Серафимович
- Язык: украинский
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Пригоди Електроніка (квадрологія)». Краткое содержание книги:
- Навіщо відключати? Тоді я взагалі нікому не буду потрібний. Хай працюють. Мені подобається, як працюють люди. Я вчусь у вас працювати. - І Електроник сказав у радіотелефон восьмому “Б”: - Продовжуйте виконувати домашнє завдання!
- Значить, ти виводиш свою формулу геніальності?
- Я читав уночі твори поетів. Я не все розумію. Наприклад, що таке “душа”?
- Чому тебе цікавить душа?
- Я прочитав у Пушкіна: “Натхнення - це схильність душі до найактивнішого сприйняття вражень і розуміння понять, отже, й до пояснення оних. Натхнення потрібне в геометрії, як і в поезії”. У цій точній формулі, - признався Електроник, - мені ясно все, навіть “оних”, невідоме одне поняття - “душа”.
Сергій не відразу відповів.
- Душа? Це, по-моєму, розум, нерви, вся людина, зрештою, - сказав він. - Цілком я чи цілком ти. Розумієш?
- Я починаю здогадуватися, як народжується натхнення.
Сергієві завжди подобалася відвертість Електроника.
Його надзвичайна об’єктивність. Він сказав:
- Треба багато працювати, щоб вийшли красиві речі.
- Я розумію! - вигукнув Електроник. - Найкраща річ - найкрасивіша! Автомобіль, будинок, літак, доведена теорема...
- Багато людей уміють працювати красиво, - серйозно сказав Сергій.
- Виходить, натхнення потрібно скрізь - у геометрії, лічбі, віршах, шахах, - міркував далі Електроник згідно з пушкінською формулою.
- Звичайно. Архімед, Лобачевський, Альохін та інші великі люди підтвердили це правило. Я повинен ще раз розібрати помилки великих, - зробив висновок електронний хлопчик і після деяких вагань запропонував Сергієві: - Може, нам спробувати зіграти в шахи?
Сергій кинувся до шафи, висипав на вчительський стіл шахові фігури. Він був задоволений, що Електроник здобуває над собою маленькі перемоги.
Коли директор школи заглянув у восьмий “Б”, щоб перевірити, як іде урок, він застиг від подиву: в порожньому класі грали в шахи вчитель і єдиний учень.
- А де решта? - запитав Григорій Михайлович. - Де ваші учні, Електронику?
- Я дозволив їм працювати вдома, - сказав Електроник. - Вони ще не виконали домашнього завдання...
- Ми тут порадилися, - додав Сироїжкін, - і вирішили, що їхня домашня робота важливіша за урок.
- Неправда! - пролунав за спиною директора голос, і до класу ввійшла Майя Свєтлова зі школи хіміків.
Сироїжкін спалахнув, мов Наднова: адже Майя не знала, що перед нею директор, і могла виказати всіх дітей.
- Ти сам казав, що вони ледарі, - звернулася Майя до Сергія, який ще більше розпалювався. - Я саме дзвонила Електроникові на перерві й чула вашу розмову. Електроник так готувався, а вони не прийшли! Подумаєш - “звичайні генії”... Просто зарозумілі ледарі!
- Може, всіх зараз викликати, Григорію Михайловичу? - сказав наляканий відвертістю Майї Сироїжкін.
- Ви, напевно, вчитель? - обернулась Майка до директора.
- Ні, я директор.
- Тим краще. Викликайте!
- Я не можу відмінити розпорядження вчителя, не поговоривши з ним, - усміхнувся Григорій Михайлович і рантом побачив освітлений екран, який показував порожній сонячний коридор, пальта на вішалках, відчинені двері школи.
Директор оглянув екран, простягнув руку новому вчителеві.
- Спасибі за нововведення, Електронику. Справді учні пропустили дуже важливий урок. - 1 він звернувся до притихлої компанії: - Послухаємо Електроника!
Директор, Сироїжкін та Свєтлова сіли за парти, а Електроник підійшов до екрана. Він підключився до інституту й розповів, як тут народжуються нові електронні машини. Глядачі побачили вчених та інженерів у білих халатах. В одній з груп майнуло обличчя Громова. Професор оглянувся на камеру, відійшов від колег.
- Як іде урок, товаришу вчитель? - запитав він Електроника.
- Урок іде добре, - доповів учень.
- Вибач, що відриваю, - сказав Громов. - У мене до тебе е прохання. Завтра в нашому місті відкривається важлива виставка, інститут доручає тобі працювати на ній. А втім, - поправився Громов, - це не зовсім точне слово - “виставка”. Просто приїжджають кібери, чи роботи, як їх називають у багатьох країнах, демонструвати свої здібності. Такі самі електронні механізми, як і ти. Докладніше дізнаєшся в інформаційному центрі. Ти згоден?
- Я згоден, - сказав Електроник.
- Можеш запросити свій клас на відкриття, - запропонував професор. - Так би мовити, наочний урок. Якщо, звичайно, дирекція не заперечуватиме.
Директор тут, слухає урок за партою, - простодушно сказав Електроник.
- Я вважаю, що пропозиція Геля Івановича цікава, - озвався з першої парти директор.