Пригоди Електроніка (квадрологія)
- Автор: Велтистов Евгений Серафимович
- Язык: украинский
- Жанр: Детское фэнтези
Электронная книга - «Пригоди Електроніка (квадрологія)». Краткое содержание книги:
Директор з цікавістю глянув на вчителя, якого знав не один десяток років, прикидаючи, яку ж іще хитрість задумав невгамовний Таратар.
- Невже так багато помилок? Хто цей жартівник?
- Цю працю підписав Електроник. Від імені восьмого “Б”.
- Розберіться, Семене Миколайовичу... В помилках корисно розібратися... Але ж хто вас замінить на ці дні? - Директор дістав розклад. Усі вчителі старших класів були зайняті.
- Я гадаю, Електроник, - запропонував Таратар. - На всякий випадок пораджуся з Гелем Івановичем Громовим. Дозволите?
Він набрав номер, попросив професора до телефону.
- Громов підтримав пропозицію, - повідомив Таратар. - Річ у тому, що Електроник переживає кризу, розв’язує дуже складну задачу.
- Тепер ясно, шановний Семене Миколайовичу, чому ви просите відпустку. Яку ж кризу допомагаєте ви подолати Електроникові?
Таратар пояснив те, що він знав від Громова: Електроник шукає нові шляхи обробки інформації, які поки що не відомі жодній у світі машині.
Директор здивувався:
- Не кожна людина розв’яже таке завдання, а тут - Електроник... Я згоден, Семене Миколайовичу, хай він веде урок.
- Спасибі, Григорію Михайловичу, я був певен, що ви дозволите! Професор Громов вважає, що Електроникові не зашкодить зараз самостійність.
- Ми з вами не академіки й навіть не професори, Семене Миколайовичу, - лагідно промовив директор, - тому знаємо, що самостійність - це добре, а допомога і восьмому “Б” і навіть Електроникові потрібна. Давайте тільки подумаємо - яка...
Десяте квітня.
ЯК ВИВЧАТИ ЛЮДИНУ
- Ура! Нас визнали! - радісно сказав Електроник, з’явившись в астрономічній обсерваторії.
В руках у нього пачка телеграм. Він з переможним виглядом кладе їх перед Сироїжкіним.
- З Мадраса, Мельбурна, Бюрокана. Від Академії наук, - перелічував Електроник. - Усі вітають з відкриттям Наднової.
Сергій відірвався від аркуша, на якому писав, переглянув телеграми.
- Спасибі, Електронику, за новину. Справу зроблено. Йдемо далі, - і він скосив очі на свій рукопис.
Електроник запитав:
- Навіщо тут моя фотографія?
На стіні поряд з портретом Кеплера висів портрет Електроника. Зосереджене обличчя. Ніс, як у Сироїжкіна, трошки кирпатий. Губи пояснюють щось дуже важливе.
- Це я зробив, - признався Сергій. - У класі, коли ти мені підказував. Моментальний знімок. Найкращий у світі підказувач...
- Я нікому не підказую, - поправив друга Електроник.
- Згадав! Ти мене просто доповнював на уроці.
- І я згадав, - уточнив Електроник. - Ти намагався зняти непомітно, але я побачив і навіть позував. Непогано вийшло.
- У самий раз, - погодився Сироїжкін. - Тільки ти мене не дослухав. Ти - найкращий у світі підказувач Наднової. І це - портрет першовідкривача.
- Першовідкривач - ти, - з усією відвертістю заявив Електроник. - Я тільки робив розрахунки й добував інформацію.
Поряд з портретами - фотографії Плеяд. Про сім зірок у давнину склали легенду: ніби це семеро дочок бога Атласа, які втекли від мисливця Оріона в бездонне небо й перетворилися спочатку на голубів, а потім на зорі.
На другій фотографії вирізняється яскрава цятка - Наднова.
Та головне тут - перша фотографія, де на місці блискучої Наднової маленька неяскрава цятка. Зірка перед вибухом. Єдиний у світовій астрономічній колекції знімок.
Сироїжкін дивиться на знімок, спокійно каже:
- Тепер нехай розбираються спеціалісти, як виник Всесвіт.
- Можна зробити попередній висновок про те, що людина дістане нову енергію для Космічного корабля “Земля”, - заявив Електроник. - Це дані Рессі, його спостереження тривають.
- Рессі нічого не проґавить, - задоволено сказав Сироїжкін, - Твій винахід!
Електроник підсумовував далі перемоги восьмого “Б”.
- Корольков зустрічався з піаністом Туріним, пояснив йому свій метод компонування музики... Від Майї Свєтлової ні на крок не відходять два фізики...
- Тобто як не відходять ні на крок? - стривожився Сироїжкін і почервонів. - Які ще фізики?
- Наш учитель фізики Віктор Ілліч Синиця й академік Кримов. Вони намагаються зрозуміти, як Свєтлова зробила антигравітаційний прилад, а вона... Ти чому такий червоний? Ти не захворів?
- А-а, Синиця. - Сироїжкін махнув рукою. - Чому “захворів”? Це напад раптової думки.
Він знову сідає за саморобний стіл, шкрябає пером на папері. Електроник читає із-за його плеча: “Дятел довбе ялинові двері небес”... “Дятел гримить у ялинові двері”... “Дятел гуркоче в ялинові”...
- Пошуки дієслова, - сказав Електроник. - Але при чому тут дятел?