Червоногрудка

Перший по-літньому теплий день змінила прохолода. Поліцейський автомобіль в’їхав у принишклий житловий район. Харрі було не по собі. Не тому, що він спітнів під бронежилетом. Ні, йому не подобалася ця тиша. Харрі дивився на акуратно підстрижені живоплоти, на вікна особняків — ніде анінайменшого руху. Атмосфера вестерну, де героїв очікує засідка.

Спочатку Харрі не хотів надягати бронежилет, але Том Волер — відповідальний за операцію — запропонував йому вибір: або надінеш жилет, або залишишся вдома. На аргумент, що кулі з мерклінівської гвинтівки пробивають стіни так само легко, як гарячий ніж у відомій приказці ріже масло, Волер просто знизав плечима.

Поліцейських автомобілів було два. Другий, у якому сидів Волер, мав їхати вулицею Соґнсвеєн, далі повз Уллевол-Хагебю і прибути до місця з іншого боку, із заходу. Харрі чув по рації голос Волера. Спокійний, впевнений. Запитував місцезнаходження, повторював інструкції і закликав кожного поліцейського робити те, що від нього вимагається.

— Якщо він професіонал, він напевно встановив на воротах сигналізацію. Отже, нам не можна в них заходити. Доведеться лізти через паркан.

Він діловий поліцейський, навіть Харрі змушений це визнати, — було очевидно, що інші поліцейські в машині поважають Волера.

Харрі вказав на червоний дерев’яний будинок:

— Це тут.

— «Альфа», прийом, — сказала жінка на передньому сидінні в рацію. — Ми вас не бачимо.

З рації почувся голос Волера:

— Ми за рогом. Намагайтеся, щоб вас не помітили з будинку, поки не побачите нас. Прийом.

— Пізно, ми вже біля будинку. Прийом.

— Гаразд, залишайтеся поки що в машині, під’їжджаємо. Кінець зв’язку.

Наступної миті друга машина вигулькнула з-за повороту. Проїхавши ще п’ятдесят метрів, перша машина зупинилася, перекривши виїзд з гаража. Друга машина зупинилася просто перед ворітьми.

Вискакуючи з машини, Харрі почув лінивий, приглушений стук тенісного м’яча. Сонце вже сідало за вершини пагорбів, у повітрі запахло свинячими котлетами.

Вже з першої секунди почалася циркова вистава. Двоє поліцейських з автоматами «МП-5» наготові перестрибнули через живопліт і побігли довкола будинку: один — праворуч, другий — ліворуч.

Жінка-поліцейський з машини Харрі залишилася на місці: її завданням було забезпечувати радіозв’язок із центром оповіщення і не підпускати випадкових перехожих. Волер і ще один поліцейський дочекалися, поки двоє перших добіжать до місця, потім закріпили рації на грудях і, високо піднявши вгору табельні пістолети, теж перескочили через огорожу. Харрі з Халворсеном стояли за машиною і спостерігали за тим, що відбувається.

— Як щодо сигаретки? — запитав Харрі жінку-поліцейського.