Новітнє вчення про тлумачення правових актів

6. Визнаючи значення суджень, що отримуються за допомогою висновку від протилежного, як правових норм, слід звернути увагу на те, що в науці висловлена також і думка про те, що висновок від протилежного є засобом подолання прогалин у законодавстві. Відразу зауважимо, що така думка суперечить чинному законодавства і України, і Російської Федерації, на матеріалах якого формулюється така думка[223]. Суперечила б вона і радянському цивільному законодавству (якщо б вона висловлювалась на той час). Засобами подолання прогалин законодавство України визнає аналогію закону і аналогію права (ст. 8 ЦК; ч. 8 ст. 8 ЦПК; ч. 7 ст. 9 КАС). А за допомогою коректно зробленого висновку від протилежного виявляються повноцінні правові норми. Тільки треба вміти вирішувати колізії між такими правовими нормами та іншими правовими нормами, закріпленими в актах законодавства текстуально і логічно.

З точки зору теоретичної, визнання висновку від протилежного засобом заповнення прогалин у законодавстві є неприйнятним з урахуванням наступного. По-перше, якщо стверджувати, що за допомогою висновку від протилежного заповнюються прогалини у законодавстві, то це означає, що за судженнями, що виявляються за допомогою такого висновку, не визнається значення правових норм: раз є відповідна прогалина, то немає правової норми. Але ж, стверджується, висновком від протилежного прогалина все-таки заповнюється. Отже, судження, отримане за допомогою висновку від протилежного, все-таки здатні заповнювати прогалини, тобто ці судження є правилами, здатними регулювати суспільні відносини. Вони є правовими нормами. А раз вони є правовими нормами, то прогалин у законодавстві у відповідних випадках немає. Можливо тоді, що за допомогою висновку від протилежного виявляються правові норми, які є нездатними конкурувати з іншими правовими нормами? Ця думка видається дещо ближчою до істини, але ж вона у численних випадках суперечить логіці актів законодавства, із якої часто випливає, що правові норми, які логічно закріплені в положеннях актів законодавства і виявляються при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного, здатні «на рівних» конкурувати з іншими правовими нормами, у тому числі з тими, які текстуально закріплені в актах законодавства.

По-друге, існування прогалин у законодавстві — це об’єктивне явище. Проте визнання тієї обставини, що за допомогою висновку від протилежного заповнюються прогалини у правовому регулюванні, означає, що кількість прогалин у законодавстві приблизно є рівною усій кількості наявних правових норм. Як писав Є. В. Васьковський, «одна й та ж норма може нерідко бути підставою не для одного, а для двох і навіть декількох висновків a contrario»[224]. Тож не виключається, що кількість коректних суджень, отриманих за допомогою висновку від протилежного, буде перевищувати кількість інших правових норм.