Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви
- Автор: Гудкайнд Терри
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Електронна книга "КОМПАС"
- Жанр: Фэнтези
Электронная книга - «Третє Правило Чарівника, або Захисники Пастви». Краткое содержание книги:
— А ти залишишся. Кара підійшла до нього ближче:
— Нікуди ми…
— Я сьогодні не в тому настрої, щоб сперечатися. Геть?
Кара з Раїною переглянулись. Нарешті, сердито зітхнувши, Кара кивнула Раїні, і вони вийшли, закривши за собою двері.
Ейдж Бердіни стрибнув їй в долоню.
— Що ти з нею зробив?
— А хто зробив це з тобою, Бердіна? — Ласкаво запитав Річард.
— Що ти з нею зробив?! — Вона підійшла ближче. Тепер, коли вона стояла поруч, Річард, чий розум і раніше працював дуже чітко, відчув навколо Бердіни магічну ауру і відчув неприємне поколювання в голові.
Накладене на Морд-Сіт закляття явно не відносилося до числа доброчинних.
В очах її він бачив не тільки вплив заклинання, але і лють МордСіт.
— Вона загинула, намагаючись мене вбити.
— Так я і знала, що мені доведеться цим зайнятися самій! — Бердіна з огидою похитала головою. — На коліна! — Скомандувала вона крізь зуби.
— Бердіна, я не…
— Не смій звертатися до мене по імені! — Гаркнула вона і, вдаривши Річарда по плечу ейджем, збила його з ніг.
Вона виявилася спритнішою, ніж він думав. Охнувши від болю, Річард схопився за плече. У пам'яті миттєво і чітко спливли всі моменти його «виховання» за допомогою ейдж.
Раптово Річарда охопили сумніви. Чи зможе він зробити те, що задумав?
Але вибору немає, хіба що вбити її. А цього він дав собі слово не робити. Однак пекучий біль у плечі дещо похитнув його наміри.
Бердіна підійшла впритул.
— Візьми меч!
Річард, піднявшись, зібрав волю в кулак. Бердіна, поклавши ейдж йому на плече, змусила його стати на коліна. Річард щосили намагався зберегти ясність думки. Денна навчила його терпіти біль. Витерпить він і зараз. Взявши меч, він знову піднявся на ноги.
— Використовуй його магію проти мене! — Наказала Морд-Сіт.
Річард пильно подивився в її крижані блакитні очі. На мить ним опанував страх.
— Ні! — Він кинув меч на ліжко. — Я — Магістр Рал. Ти пов'язана зі мною узами.
Вискнувши від люті, Бердіна ткнула ейджем йому в живіт. Кімната закрутилася, і Річард зрозумів, що знову лежить на підлозі. Але вона наказала йому встати, і він встав.
— Бери кинджал! Бийся зі мною! Річард тремтячими руками вийняв з піхов на поясі кинджал і простягнув їй ручкою вперед.
— Ні. Убий мене, якщо тобі справді цього хочеться.
Вона вирвала у нього кинджал.
— Ти тільки полегшує мені задачу! Взагалі-то я збиралася тебе помучити, але мені потрібна тільки твоя смерть!
Річард, з останніх сил пручаючись болісної болю, рвонув на грудях сорочку.
— Ось, — тицьнув він. — Моє серце тут, Берліна. Серце Магістра Рала.
Магістра Рала, з яким ти пов'язана узами. — Він знову постукав себе в груди. Бий сюди, якщо хочеш мене вбити.
Бердіна обдарувала його хижою посмішкою.
— Відмінно! Я виконаю твоє побажання!
— Ні, не моє побажання, а твоє. Я не хочу, щоб ти мене вбивала.
Бердіна завагалася.
— Захищайся! — Насупившись, наказала вона.
— Ні, Бердіна. Якщо ти хочеш мене вбити, то повинна сама на це зважитися.
— Бийся! — Вона вдарила Річарда по обличчю ейджем.
Йому здалося, що щелепа розлетілася вщент і вивалилися всі зуби.
Річард ледь не осліп від болю. Він випростався, задихаючись і обливаючись холодним потом.
— Бердіна, ти зараз знаходишся під владою двох заклятть. Одне з них це узи, що зв'язують тебе зі мною, а інше — те, що на тебе наклали, коли відрізали сосок. Не можна жити під владою обох відразу. Одне повинно бути знято. Я — твій Магістр Рал. Ти пов'язана зі мною узами. Єдиний спосіб розірвати ці пута — вбити мене. Моє життя в твоїх руках.
Вона накинулася на нього. Річард вдарився потилицею об підлогу. Бердіна, верещачи від сказу, навалилася на нього.
— Бийся ж зі мною, паскуда! — Вона била його кулаком в груди, в іншій руці стискаючи кинджал. По щоках її текли сльози. — Бийся!! Бийся! Бийся!
— Ні. Якщо збираєшся мене вбити, то вбивай.
— Бийся зі мною! — Вона вдарила його по обличчю. — Я не можу тебе вбити, якщо ти не будеш оборонятися! Захищайся!
Річард обійняв її і притиснув до грудей. Впираючись ногами в підлогу, він присунувся разом з Бердіною до ліжка і сів, притулившись до спинки.
— Бердіна, ти пов'язана зі мною узами, і я не дозволю тобі ось так померти.
Я хочу, щоб ти жила, і хочу, щоб ти мене захищала.
— Ні! — Заволала вона. — Я повинна вбити тебе! Ти повинен напасти на мене, щоб я могла це зробити! Я не можу тебе вбити, поки ти сам не спробуєш вбити мене!
У безсилому розпачі вона схлипнула і приставила кинджал до його горла.